У тридцять лiт ти тiльки народився – Василь Стус

У тридцять лiт ти тiльки народився,

аби збагнути: мертвий ти єси

у мертвiм свiтi. I нема нiкого

окруж. Ти тiльки сам. I — мрець єси.

Хiба що так: недозволенний простiр

живого духу кличе самосмерть

подобою життя. Це — на початку.

А далi вже — й убiйництвом. Проте

природа розправляється простiше.

Бо плоть твоя сплюндрована до тебе

I дух тобi спотворили давно.

Поневажаю iндивiдуальнiсть —

справiковий набуток лихолiть.

Отож — бреди назад. I скiльки сили

простуй назад. Бо тiльки там життя —

ще до народження. Iз свiту iмiтацiй —

вповзи у кожну з вимiнених шкур.

Простуй назад — в народження вертайся,

де щастя глупства, смороду i тьми,

I там витворюй рай. Там так i треба:

людина має спати — отже й спить,

белькочучи якiсь слова спросоння.

Земля укрилась панцирем, немов

стара, давно оглухла черепаха,

а ти на нiй, мов кузочка мала,

що творить сталий свiт на збiглiй хвилi.

Нiвроку, вiдмолоджується смерть.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар