У цьому полі, синьому, як льон… – Василь Стус

У цьому полі, синьому, як льон,

де тільки ти і ні душі навколо,

уздрів і скляк: блукало в тому полі

сто тіней, В полі синьому, як льон.

А в цілому полі синьому, як льон,

судилося тобі самому бути,

аби спізнати долі, як покути,

у цьому полі синьому, як льон.

Сто чорних тіней довжаться, ростуть

і вже, як ліс соснової малечі,

устріч рушають. Вдатися до втечі?

Стежину власну, наче дріт, згорнуть?

Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —

стояти. Тільки тут. У цьому полі,

що наче льон. І власної неволі

спізнати тут, на рідній чужині.

У цьому полі, синьому, як льон,

супроти тебе — сто тебе супроти.

І кожен супротивник — у скорботі,

і кожен супротивник, заборон

не знаючи, вергатиме прокльон,

твоєю самотою обгорілий.

Здичавів дух і не впізнає тіла

у цьому полі синьому, як льон.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: