Ще вруняться кручі дніпрові могучі,
ще річки синіє збурунена гладь,
та вже забігає, вперед забігає
твій день, твій останній, попереду — падь.
Ще в зелені роки, ще небо глибоке
ще дівчина кожна, мов річка, пливе
та вже закінчились прекрасні мороки,
твій човен самотній без весел пливе.
Сичать пароплави, гудуть паровози
і аероплани видовжують слід
чіпляйся за кручу, як яблуня біла
чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.
Дорога дороги, долина долини
надія надії урвалась — і край.
Прощай, Україно, моя Україно,
чужа Україно, щаслива бувай.
…..