Ще й до жнив не дожив – Василь Стус

Ще й до жнив не дожив,

ані жита не жав,

не згубив, не лишив.

І не жив. І не жаль.

Тьмавих протобажань

заповітна межа:

ці напасті зі щастям

давно на ножах.

Безборонно любити

заказано край,

а зазнав би ти, світе

великий, добра.

В смерть задивлені очі.

Отерпла душа

і навчає, і врочить:

тобі кунтуша

вже довіку не мати,

а чорний бушлат —

він як батько, і мати,

і дружина, і брат.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: