Я йшов за труною товариша й думав – Василь Стус

Я йшов за труною товариша й думав:

щастить — таки людям,

задер ноги, i нiякого тобi клопоту,

востаннє блиснув голими стегнами покiйника,

а свiт хай собi ходить хоч на головi.

Та коли ми прийшли на цвинтар,

побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв —

не те пiдступитися

голови встромити немає де.

Стояла величезна черга за ямами.

Кожен намагався захопити шмат землi

(на руки давали 1,5 х 2 метри).

Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя.

Де його було дочекатися

коли полiзло стiльки горлохватiв

той iнвалiд першої групи

в того право в тiєї немовля на руках

а той просто так — залляв з самого ранку слiпи

i суне куди втрапить

байдуже за капустою чи по смерть

Мали вже повертатися додому нi з чим

Думаю собi: приїдемо назад

я й кину покiйниковi як з кiлочка,

буде тобi вилежуватись, уставай-но

потерпи днiв зо три зо чотири

поки той плав спливе

однак спiшити — якого чорта

Аж тут пiдступається до нас

баба з двома кошиками

(на цвинтарi випродує городину)

вам ями треба питає

можу вiдступити свою

карбованцiв за сто п'ятдесят

Воно можна знайти й дешевше

але ж то тiльки звання що яма

а в мене просто тобi перина —

i полежати i виспатись

там самому чи й з молодицею

(у баби весь металевий рот,

що називаеться озброєна до зубiв)

Я вiдразу збагнув що це перекупка —

скуповує й перепродує цi ями

але не торгуючись

вийняв з кишенi грошi й вiддав —

на, щоб ти землi сирої наїлась.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар