Я сидів на весіллі – Василь Стус

Я сидів на весіллі

серед поважних молодиків —

у того голос, наче в диякона,

той остаточно схрип від горілки й співу,

а та в котрий вже раз переконувала присутніх,

що не така вже й дурепа,

як здається на перший погляд.

Я вигукував з усіма “гірко!”

і думав про Валентина Мороза,

згадував його лоб і волосся й очі

і переконувався знову й знову,

що горішньою частиною обличчя

він скидається на пророка.

Всі жували, пиячили, удавали з себе веселих,

I я жував, пиячив, удавав з себе веселого,

але так було гірко на душі,

так несподівано пронизливо гірко,

що побачивши, як дружина моргає

мені “ходім”,

з полегкістю відітхнув

і схопився за втечу,

як потопельник за соломину.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: