Як дитиною, бувало (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Леся Українка

Як дитиною, бувало,



Упаду собі на лихо.



То хоч в серце біль доходив,



Я собі вставала тихо.







"Що, болить?" — мене питали,



Але я не признавалась —



Я була малою горда, —



Щоб не плакать, я сміялась.







А тепер, коли для мене



Жартом злим кінчиться драма



І от-от зірватись має



Гостра, злобна епіграма (1), —







Безпощадній зброї сміху



Я боюся піддаватись,



І, забувши давню гордість,



Плачу я, щоб не сміятись.







(1) Епіграма — зле і дотепне зауваження про кого-небудь.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Головна риса ліричної героїні вірша (як і самої авторки) — гордість, велика сила духу. Сльози вона вважає слабкістю. Але проходить час, і героїня потрапляє в зовсім іншу ситуацію, протилежну. Коли їй хочеться посміятися над кимось, висміяти якісь вади, вона боїться образити людину й плаче, "щоб не сміятись".

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар