Характеристика твору
Лесі Українки "Contra spem spero!"
Вірш «Contra spem spero», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Вперше у цій збірці був надрукований у 1893 році. Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір на дві строфи. Ще до цього, з віршу було видалено ще одну строфу, також для друку, тому ми можемо читати у збірці лише неповну версію.
За тему поетеса взяла роздуми про негаразди у житті та її сподівання на краще.
Головною ідеєю віршу є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. Ліричним героєм є сам автор. Головним – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою.
3-стопний анапест, чоловіча рима та перехресне римування – особливості побудови твору.
У творі наявні такі художні засоби як:
Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.
Метафори: владарка темних ночей
Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! ; геть, думи сумні!
Також, не можна не зазначити про присутність міфологеми у творі.
Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм.