Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить..?»

 

Жанр поезії — пейзажна. Це своєрідна форма художнього пі­знання людської душі.

Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить..?» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються душевними настроями, а події людського життя часто замальо­вуються як певна паралель до явищ природи.

Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи пере­дається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.

Картини природи і людські почуття чергуються:

 

Ви знаєте, як липа шелестить

 

У місячні весняні ночі? (пейзажний етюд)

 

Кохана, спить, кохана спить,

 

Піди збуди, цілуй їй очі (переживання ліричного героя)

 

 

 

Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання.

Риторичні запитання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!) привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.

Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівняної української ночі.

Тичининська ніч нагадує пізній вечір картини Білокур, від­творений на картині «Квіти і берізоньки ввечері»