Верша та болото – Євген Гребінка

Рибалонька, митець усе в воді ловити,

Бажаючи піймать в'юнів,

В Болото Вершу засторчив.

Довгенько щось вона там мусила сидіти,

Язик жіночий є, да нічого робити

(А зроду, мабуть-то, що не плоха була),

Так лаяти Болото почала:

— Оце поганая багнюка!

Глянь, пузириться як, знічев'я клекотить,

Тут певнее ніщо ні ходить й ні сидить,

Одна черва, мовляв, кишить,

Да деколи повзе по куширу гадюка.

Уже коли б тут воленька мені!..

Таке ж бридке, таке мерзенне,

Поржавіло, від жабуру зелене,

Не хочеться паскудиться в багні,

А то б…



Що ж їй Болото одвічало?

— Де ж ти сама, добродійко? — спитало.

А Верша гомонить на дні.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: