Гай та сокири – Євген Гребінка

По гаю темному туга велика ходить,

Сокири й Топори затіяли війну,

Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить.

Війна ця навела на дерево суму;

Дуби задумались, Осики затремтіли,

І Клен гнучкий і В'яз із лиха вниз нагнувсь.

Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли,

І Дуб найстарший усміхнувсь.

— Не бійтесь! — він гукнув.— Того і я жахався,

Як з топорищами ці навісні прийдуть,

Аж дерев'яний рід заліза одцурався,

Без дерева вони самі нас да не втнуть,

Ото було б… але — нехай йому абищо,

Якби з Сокирами прийшли і топорища,

Тоді-то був би нам капут.—

І справді, скільки тут Сокири не бряжчали,

Ні дубчика, ні липки не стяли.

І тільки де-не-де що кору пописали,

Да і додому з тим пішли.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: