Соловей – Євген Гребінка

— Хто не вгадає? Я?

Оце городять небилицю!

Щоб не пізнав я Солов'я,

Щоб не пізнав цю гарну птицю;

Як тільки оком наведу,

То і вгадаю, де співака! —

Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака.

— Ходімо, я тебе до лісу поведу,

Усякої там птиці є багато.

Та буде сором, пане-брате,

Коли б ти Солов'я ізразу не пізнав,—

Грицькові дядько одвічав.

І ось вони дійшли до гаю;

По гаєві усякий птах літає,

Щебече хто, хто свище, хто гуде,

Аж округи луна іде.



Небіж

Ось, ось де Соловей!

Який червоногрудий!

А дметься як, мабуть, великий пан!

Уже то неспроста в нього такий жупан.



Дядько

Та годі, годі, Грицьку, буде

Ту погань, Снігиря, хвалить!

Ся птиця не співа, а як усе щебече,

Вона в гурті як-небудь засвистить;

А більше, голову похнюпивши між плечі,

Насупившись сидить.



Небіж

Так цитьте, лишень, ось я зараз угадаю:

Я сучий син, коли оце не він!

Увесь мов золотий, а крильця чорні має.



Дядько

Та буде, Грицьку, сучий син:

Се просто Іволга зоветься,

Вона із саду в сад літа,

То вишні гарно об'їда,

То оббива горох, а в співи не вдається.



Небіж

Так ось коли побачив співака!

Яка мальована та штучна птиця!

Вертиться, джеркотить, по дереву скака —

Оце-то Соловей!



Дядько

Се навісна Синиця!

1 довго так небіж дурненький

Між птицями знаходив Солов'я,

А Соловей собі сіренький

Над ним співав, сховавшись між гілля.

1833 р.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: