Пісенька про космічного гостя – Ліна Костенко

ПІСЕНЬКА ПРО КОСМІЧНОГО ГОСТЯ





Достигають яблука ранети.



Рання осінь листя золотить.



Гарний хлопець з іншої планети,



може, завтра в гості залетить.







Діло звичне — міжпланетні мандри.



Усміхнеться, зніме свій шолом.



Скаже: — Там, в сузір’ї Саламандри,



твій коханий бив тобі чолом.







Я спитаю: — Є у вас поети?



Як по-марсіанськи — макогін?



Знаєш, там туманність Андромрди,



Хай не йде так часто на обгін.







Він посидить, трохи відпочине,



цей мій дивний, нетутешній гість.



Планетарно синіми очима



про безмежний космос розповість.







Прийдуть люди з ним погомоніти,



хлібом-сіллю я їх пригощу.



Передам йому для Береніки



білі айстри в крапельках дощу.







Перевірю техніку в ракеті,



розкажу, як звуться журавлі.



Хай посіє в себе на планеті



жменьку слів із нашої землі.







Апарат космічний загуркоче,



пропливе смарагдовий кортеж…



— Добре, я коли-небудь заскочу.



Ти в якій галактиці живеш?

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: