Михайло Коцюбинський
Сонцепоклонник
(1864-1913)
Народився 17 вересня 1864 у Вінниці.
Віддали до початкової школи (1875 — 1876).
Навчався в духовному училищі у Шаргороді (1876 — 1880).
Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 р. Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася.
У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.
Почав друкуватися в 1890 р. — львівській дитячій журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».
У 1892–1896 був у складі Одеської філоксерної комісії.
Потім працював у Криму.
Згодом переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі.
В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, закохався, і вона стала його дружиною — вірним другом та помічником.
Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину.
1911 р. «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби.
Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз.
Навесні 1913 р. Михайла Михайловича Коцюбинського не стало.
Твори:
- Харитя (1891)
- На віру. Повість (1891)
- Маленький грішник (1893)
- Помстився (1893)
- Казка «Хо» (1894)
- На крилах пісні (1895)
- Для загального добра (1895)
- Відьма. (1898)
- По-людському (1900)
- Дорогою ціною (1901)
- На камені (1902)
- етюд «Цвіт яблуні» (1902)
- Під мінаретами (1904)
- Сміх (1906)
- Він іде! (1906)
- Persona grata (1907)
- В дорозі (1907)
- Intermezzo (1908)
- Дебют (1909)
- Fata morgana (1 ч. — 1902—1903, 2 ч. — 1910)
- Сон (1911)
- Тіні забутих предків (1911)
- Подарунок на іменини (1912)
- Хвала життю (1912)
- Pack-storm
- Нюренберзьке яйце
- Ранок у лісі
- Сім’я Равлюків