Аналіз
«Маруся» Квітка-Основ’яненко
«Маруся» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII – початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
- експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
- зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
- розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
- кульмінація (смерть Марусі);
- розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).
Основний конфлікт у творі — сентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею,, що присудила їм розлуку. Окрім нього, проглядається і соціальний конфлікт — на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати свою єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.
Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю передає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пейзажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній внутрішній світ, сильні почуття і переживання.
Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.
Проблематика «Маруся»:
- батьків і дітей;
- соціальної нерівності;
- спроможності на глибокі почуття простих людей;
- життя і смерті;
- пошуків щастя.
Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини.
Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше це ім’я поширилося й закріпилося, і сьогодні Г. Квітку-Основ’яненка називають «батьком» української прози.