Гайдамаки – Тарас Шевченко

Як пташка щебече, байрак гомонить,

Або чорнобрива в гаю заспіває…

О боже мій милий, як весело жить!

Сирота Ярема, сирота убогий:

Ні сестри, ні брата, нікого нема!

Попихач жидівський, виріс у порогу;

А не клене долі, людей не займа.

Та й за що їх лаять? хіба вони знають,

Кого треба гладить, кого катувать?

Нехай бенкетують… У їх доля дбає,

А сироті треба самому придбать.

Трапляється, часом тихенько заплаче,

Та й то не од того, що серце болить:

Що-небудь згадає або що побачить…

Та й знову за працю. Отак треба жить!

Нащо батько, мати, високі палати,

Коли нема серця з серцем розмовлять?

Сирота Ярема – сирота багатий,

Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать:

Єсть карії очі – як зіроньки, сяють,

Білі рученята – мліють-обнімають,

Єсть серце єдине, серденько дівоче,

Що плаче, сміється, і мре, й оживає,

Святим духом серед ночі

Понад ним витає.

Отакий-то мій Ярема,

Сирота багатий.

Таким і я колись-то був.

Минуло, дівчата…

Минулося, розійшлося,

І сліду не стало.

Серце мліє, як згадаю…

Чому не осталось?

Чому не осталось, чому не витало?

Легше було б сльози, журбу виливать.

Люде одібрали, бо їм було мало.

"Нащо йому доля? треба закопать:

Він і так багатий…"

Багатий на лати

Та на дрібні сльози – бодай не втирать!

Доле моя, доле! де тебе шукать?

Вернися до мене, до моєї хати,

Або хоч приснися… не хочеться спать.

Вибачайте, люде добрі:

Може, не до ладу,

Та прокляте лихо-злидні

Кому не завадить?

Може, ще раз зустрінемось,

Поки шкандибаю

За Яремою по світу,

А може… й не знаю.

Лихо, люде, всюди лихо,

Нігде пригорнуться:

Куди, каже, хилить доля,

Туди й треба гнуться, –

Гнуться мовчки, усміхаться,

Щоб люде не знали,

Що на серці заховано,

Щоб не привітали.

Бо їх ласка… нехай сниться

Тому, в кого доля,

А сироті щоб не снилась,

Не снилась ніколи!

Тяжко, нудно розказувать,

А мовчать не вмію.

Виливайся ж, слово-сльози:

Сонечко не гріє,

Не висушить. Поділюся

Моїми сльозами…

Та не з братом, не з сестрою

З німими стінами

На чужині… А поки що –

До корчми вернуся,

Що там робиться.

Жидюга

Дрижить, ізігнувшись

Над каганцем: лічить гроші

Коло ліжка, клятий.

А на ліжку… ох, аж душно!..

Білі рученята

Розкидала, розкрилася…

Як квіточка в гаю,

Червоніє; а пазуха…

Пазухи немає –

Розірвана… Мабуть, душно

На перині спати

Одинокій, молоденькій;

Ні з ким розмовляти, –

Одна шепче. Несказанно

Гарна нехрещена!

Ото дочка, а то батько –

Чортова кишеня.

Стара Хайка лежить долі,

В перинах поганих.

Де ж Ярема? Взявши торбу,

Потяг у Вільшану.

Конфедерати

"Одчиняй, проклятий жиде!

Бо будеш битий… одчиняй!

Ламайте двері, пики вийде

Старий паскуда!"

"Постривай!

Стривайте, зараз!"

"Нагаями

Свиняче ухо! Жартувать,

Чи що, ти хочеш?"

"Я? з панами?

Крий боже! зараз, дайте встать,

Ясновельможні (нишком – свині)".

"Пане полковнику, ламай!"

Упали двері… а нагай

Малює вздовж жидівську спину.

"Здоров, свине, здоров, жиде,

Здоров, чортів сину!"

Та нагаєм, та нагаєм.

А жид зогнув спину:

"Не жартуйте, мості-пане!"

"Добривечір в хату!

Ще раз шельму! ще раз!.. годі!

Вибачай, проклятий!

Добривечір! а де дочка?"

"Умерла, панове".

"Лжеш, Іудо! нагаями!"

Посипались знову.

"Ой паночки-голубчики,

Єй-богу, немає!"

"Брешеш, шельмо!"

"Коли брешу,

Нехай бог карає!"

"Не бог, а ми. Признавайся!"

"Нащо б мав ховати,

Якби жива? Нехай, боже,

Щоб я був проклятий!.."

"Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,

Літаню співає.

Перехрестись!"

"Як же воно?

Далебі, не знаю".

"Отак, дивись…"

Лях хреститься,

А за ним Іуда,

"Браво! браво! охрестили.

Ну, за таке чудо

Могоричу, мості-пане!

Чуєш, охрещений?

Могоричу!"

"Зараз, зараз!"

Ревуть, мов скажені,

Ревуть ляхи, а поставець

По столу гуляє.

"Єще Польща не згінела!" –

Хто куди гукає.

"Давай, жиде!"

Охрещений

Із льоху та в хату,

Знай, шмигляє, наливає;

А конфедерати,

Знай, гукають: "Жиде! меду!"

Жид не схаменеться.

"Де цимбали? грай, псявіро!"

Аж корчма трясеться –

Краков'яка оддирають,

Вальса та мазура.

І жид гляне, та нищечком:

"Шляхетська натура!"

"Добре, годі! тепер співай!"

"Не вмію, єй-богу!"

"Не божись, собача шкуро!"

"Яку ж вам? Небог у?"

"Була собі Гандзя,

Каліка небога,

Божилася,

Молилася,

Що боліли ноги;

На панщину не ходила,

А за парубками

Тихесенько,

Гарнесенько

Поміж бур'янами".

"Годі! годі! це погана:

Схизмати співають".

"Якої ж вам? хіба оцю?

Стривайте, згадаю…"

"Перед паном Хведором

Ходить жид ходором,

І задком,

І передком

Перед паном Хведірком".

"Добре, годі! тепер плати!"

"Жартуєте, пане:

За що платить?"

"Що слухали.

Не кривись, поганий!

Не жартуєм. Давай гроші!"

"Де мені їх взяти?

Ні шеляга, я панською

Ласкою багатий".

"Лжеш, собако! признавайся!

А нуте, панове,

Батогами!"

Засвистіли,

Хрестять Лейбу знову.

Періщили, періщили,

Аж пір'я летіло…

"Єй же богу, ні шеляга!

їжте моє тіло!

Ні шеляга! гвалт! рятуйте!"

"Ось ми порятуєм".

"Постривайте, я щось скажу".

"Почуєм, почуєм,

Та не бреши, бо, хоч здохни,

Брехня не поможе".

"Ні, в Вільшаній…"

"Твої гроші?"

"Мої!.. ховай боже!

Ні, я кажу, що в Вільшаній…

Вільшанські схизмати

По три сем'ї, по чотири

Живуть в одній хаті".

"Ми це знаєм, бо ми сами

Їх так очухрали".

"Та ні, не те… вибачайте…

Щоб лиха не знали,

Щоб вам гроші приснилися..

Бачте, у Вільшаній

У костьолі… у титаря…

А дочка Оксана!

Ховай боже! як панночка!

Що-то за хороше!

А червінців! хоч не його,

Так що? аби гроші".

"Аби гроші, однаково!

Правду Лейба каже;

А щоб певна була правда,

Нехай шлях покаже.

Одягайся!"

Поїхали

Ляхи у Вільшану.

Один тілько під лавою

Конфедерат п'яний

Не здужа встать, а курника,

П'яний і веселий:

"My zyjemy, my zyjemy,

Polska nie zginela".

Титар

"У гаю, гаю

Вітру немає;

Місяць високо,

Зіроньки сяють.

Вийди, серденько,

Я виглядаю;

Хоч на годину,

Моя рибчино!

Виглянь, голубко,

Та поворкуєм,

Та посумуєм;

Бо я далеко

Сю ніч мандрую.

Виглянь же, пташко,

Моє серденько,

Поки близенько,

Та поворкуєм…

Ох, тяжко, важко!"

Отак, ходя попід гаєм,

Ярема співає,

Виглядає; а Оксани

Немає, немає.

Зорі сяють; серед неба

Горить білолиций;

Верба слуха соловейка,

Дивиться в криницю;

На калині, над водою,

Так і виливає,

Неначе зна, що дівчину

Козак виглядає.

А Ярема по долині

Ледве-ледве ходить,

Не дивиться, не слухає…

"Нащо мені врода,

Коли нема долі, нема талану!

Літа молодії марно пропадуть.

Один я на світі без роду, і доля –

Стеблина-билина на чужому полі.

Стеблину-билину вітри рознесуть:

Так і мене люде не знають, де діти.

За що ж одцурались? Що я сирота?

Одно було серце, одно на всім світі,

Одна душа щира, та бачу, що й та,

Що й та одцуралась".

І хлинули сльози.

Поплакав сердега, утер рукавом.

"Оставайсь здорова. В далекій дорозі

Найду або долю, або за Дніпром

Ляжу головою… А ти не заплачеш,

А ти не побачиш, як ворон клює

Ті карії очі, ті очі козачі,

Що ти цілувала, серденько моє!

Забудь мої сльози, забудь сиротину,

Забудь, що клялася; другого шукай;

Я тобі не пара: я в сірій свитині,

А ти титарівна. Кращого вітай, –

Вітай, кого знаєш… така моя доля.

Забудь мене, пташко, забудь, не журись

А коли почуєш, що на чужім полі

Поляг головою, – нишком помолись.

Одна, серце, на всім світі

Хоч ти помолися!"

Та й заплакав сіромаха,

На кий похилившись.

Плаче собі тихесенько…

Шелест!.. коли гляне:

Попід гаєм, мов ласочка,

Крадеться Оксана.

Забув; побіг; обнялися.

"Серце!" – та й зомліли.

Довго-довго тілько – "серце",

Та й знову німіли.

"Годі, пташко!"

"Ще трошечки,

Ще… ще… сизокрилий!

Вийми душу!.. ще раз… ще раз.

Ох, як я втомилась!"

"Одпочинь, моя ти зоре!

Ти з неба злетіла!"

Послав свитку. Як ясочка,

Усміхнулась, сіла.

"Сідай же й ти коло мене".

Сів, та й обнялися.

"Серце моє, зоре моя,

Де це ти зоріла?"

"Я сьогодні забарилась:

Батько занедужав;

Коло його все поралась…"

"А мене й байдуже?"

"Який-бо ти, єй же богу!"

І сльози блиснули.

"Не плач, серце, я жартую".

"Жарти!"

Усміхнулась.

Прихилилась головкою

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: