Гайдамаки – Тарас Шевченко

Далебі, не знаю".

"Отак, дивись…"

Лях хреститься,

А за ним Іуда,

"Браво! браво! охрестили.

Ну, за таке чудо

Могоричу, мості-пане!

Чуєш, охрещений?

Могоричу!"

"Зараз, зараз!"

Ревуть, мов скажені,

Ревуть ляхи, а поставець

По столу гуляє.

"Єще Польща не згінела!" –

Хто куди гукає.

"Давай, жиде!"

Охрещений

Із льоху та в хату,

Знай, шмигляє, наливає;

А конфедерати,

Знай, гукають: "Жиде! меду!"

Жид не схаменеться.

"Де цимбали? грай, псявіро!"

Аж корчма трясеться –

Краков'яка оддирають,

Вальса та мазура.

І жид гляне, та нищечком:

"Шляхетська натура!"

"Добре, годі! тепер співай!"

"Не вмію, єй-богу!"

"Не божись, собача шкуро!"

"Яку ж вам? Небог у?"

"Була собі Гандзя,

Каліка небога,

Божилася,

Молилася,

Що боліли ноги;

На панщину не ходила,

А за парубками

Тихесенько,

Гарнесенько

Поміж бур'янами".

"Годі! годі! це погана:

Схизмати співають".

"Якої ж вам? хіба оцю?

Стривайте, згадаю…"

"Перед паном Хведором

Ходить жид ходором,

І задком,

І передком

Перед паном Хведірком".

"Добре, годі! тепер плати!"

"Жартуєте, пане:

За що платить?"

"Що слухали.

Не кривись, поганий!

Не жартуєм. Давай гроші!"

"Де мені їх взяти?

Ні шеляга, я панською

Ласкою багатий".

"Лжеш, собако! признавайся!

А нуте, панове,

Батогами!"

Засвистіли,

Хрестять Лейбу знову.

Періщили, періщили,

Аж пір'я летіло…

"Єй же богу, ні шеляга!

їжте моє тіло!

Ні шеляга! гвалт! рятуйте!"

"Ось ми порятуєм".

"Постривайте, я щось скажу".

"Почуєм, почуєм,

Та не бреши, бо, хоч здохни,

Брехня не поможе".

"Ні, в Вільшаній…"

"Твої гроші?"

"Мої!.. ховай боже!

Ні, я кажу, що в Вільшаній…

Вільшанські схизмати

По три сем'ї, по чотири

Живуть в одній хаті".

"Ми це знаєм, бо ми сами

Їх так очухрали".

"Та ні, не те… вибачайте…

Щоб лиха не знали,

Щоб вам гроші приснилися..

Бачте, у Вільшаній

У костьолі… у титаря…

А дочка Оксана!

Ховай боже! як панночка!

Що-то за хороше!

А червінців! хоч не його,

Так що? аби гроші".

"Аби гроші, однаково!

Правду Лейба каже;

А щоб певна була правда,

Нехай шлях покаже.

Одягайся!"

Поїхали

Ляхи у Вільшану.

Один тілько під лавою

Конфедерат п'яний

Не здужа встать, а курника,

П'яний і веселий:

"My zyjemy, my zyjemy,

Polska nie zginela".

Титар

"У гаю, гаю

Вітру немає;

Місяць високо,

Зіроньки сяють.

Вийди, серденько,

Я виглядаю;

Хоч на годину,

Моя рибчино!

Виглянь, голубко,

Та поворкуєм,

Та посумуєм;

Бо я далеко

Сю ніч мандрую.

Виглянь же, пташко,

Моє серденько,

Поки близенько,

Та поворкуєм…

Ох, тяжко, важко!"

Отак, ходя попід гаєм,

Ярема співає,

Виглядає; а Оксани

Немає, немає.

Зорі сяють; серед неба

Горить білолиций;

Верба слуха соловейка,

Дивиться в криницю;

На калині, над водою,

Так і виливає,

Неначе зна, що дівчину

Козак виглядає.

А Ярема по долині

Ледве-ледве ходить,

Не дивиться, не слухає…

"Нащо мені врода,

Коли нема долі, нема талану!

Літа молодії марно пропадуть.

Один я на світі без роду, і доля –

Стеблина-билина на чужому полі.

Стеблину-билину вітри рознесуть:

Так і мене люде не знають, де діти.

За що ж одцурались? Що я сирота?

Одно було серце, одно на всім світі,

Одна душа щира, та бачу, що й та,

Що й та одцуралась".

І хлинули сльози.

Поплакав сердега, утер рукавом.

"Оставайсь здорова. В далекій дорозі

Найду або долю, або за Дніпром

Ляжу головою… А ти не заплачеш,

А ти не побачиш, як ворон клює

Ті карії очі, ті очі козачі,

Що ти цілувала, серденько моє!

Забудь мої сльози, забудь сиротину,

Забудь, що клялася; другого шукай;

Я тобі не пара: я в сірій свитині,

А ти титарівна. Кращого вітай, –

Вітай, кого знаєш… така моя доля.

Забудь мене, пташко, забудь, не журись

А коли почуєш, що на чужім полі

Поляг головою, – нишком помолись.

Одна, серце, на всім світі

Хоч ти помолися!"

Та й заплакав сіромаха,

На кий похилившись.

Плаче собі тихесенько…

Шелест!.. коли гляне:

Попід гаєм, мов ласочка,

Крадеться Оксана.

Забув; побіг; обнялися.

"Серце!" – та й зомліли.

Довго-довго тілько – "серце",

Та й знову німіли.

"Годі, пташко!"

"Ще трошечки,

Ще… ще… сизокрилий!

Вийми душу!.. ще раз… ще раз.

Ох, як я втомилась!"

"Одпочинь, моя ти зоре!

Ти з неба злетіла!"

Послав свитку. Як ясочка,

Усміхнулась, сіла.

"Сідай же й ти коло мене".

Сів, та й обнялися.

"Серце моє, зоре моя,

Де це ти зоріла?"

"Я сьогодні забарилась:

Батько занедужав;

Коло його все поралась…"

"А мене й байдуже?"

"Який-бо ти, єй же богу!"

І сльози блиснули.

"Не плач, серце, я жартую".

"Жарти!"

Усміхнулась.

Прихилилась головкою

Та й ніби заснула.

"Бач, Оксано, я жартую,

А ти й справді плачеш.

Ну, не плач же, глянь на мене:

Завтра не побачиш.

Завтра буду я далеко,

Далеко, Оксано…

Завтра вночі у Чигрині

Свячений достану.

Дасть він мені срібло-злото,

Дасть він мені славу;

Одягну тебе, обую,

Посаджу, як паву, –

На дзиглику, як гетьманшу,

Та й дивитись буду;

Поки не вмру, дивитимусь".

"А може, й забудеш?

Розбагатієш, у Київ

Поїдеш з панами,

Найдеш собі шляхтяночку,

Забудеш Оксану!"

"Хіба краща є за тебе?"

"Може, й є, – не знаю".

"Гнівиш бога, мок серце:

Кращої немає

Ні на небі, ні за небом;

Ні за синім морем

Нема кращої за тебе!"

"Що се ти говориш?

Схаменися!"

"Правду, рибко!"

Та й знову, та й знову.

Довго вони, як бачите,

Меж мови-розмови

Цілувались, обнімались

З усієї сили;

То плакали, то божились,

То ще раз божились.

(й Ярема розказував,

Як жить вони будуть

Укупочці, як золото

І долю добуде,

Як виріжуть гайдамаки

Ляхів в Україні,

Як він буде панувати,

Коли не загине.

Аж обридло слухаючи,

Далебі, дівчата!

"Ото який! мов і справді

Обридло!"

А мати

Або батько як побачать,

Що ви, мої любі,

Таке диво читаєте,

Гріха на всю губу!

Тоді, тоді… та цур йому,

А дуже цікаве!

А надто вам розказать би,

Як козак чорнявий

Під вербою, над водою,

Обнявшись, сумує;

А Оксана, як голубка,

Воркує, цілує;

То заплаче, то зомліє,

Головоньку схилить:

"Серце моє, доле моя!

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: