Не бував ти у наших краях (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Павло Тичина

Не бував ти у наших краях!



Там же небо — блакитні простори.,.



Там степи, там могили, як гори.



А веснянії ночі в гаях!..



Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,



Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш.



Серце б'ється і б'ється в грудях…



Не бував ти у наших краях.



Не бував ти у наших краях,



Бо відтіль не таким би вернувся!



Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —



Єсть там люди — й зросли у степах, —



Що не люблять, не вміють ридати.



Що не можуть без пісні і нивки зорати!



Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —



Не бував ти у наших краях.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Вірш П. Тичини "Не бував ти у наших краях!" — поетичне звертання до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани. де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: