З далекого походу – Павло Тичина

З далекого походу

Вернувсь до мене брат.

Одкинув він рушницю,

На край стола схиливсь.

— Ой що ж ти, брате, бачив,

Кого ти там убив? —

Поглянув він на мене,

Поглянув, одвернувсь.

— Питаєш ти, що бачив,

Чи я кого убив, —

Мене, мене убили! —

Сказав та й заридав…

І зрозумів я: люди

Були звірми і єсть. —

О, що ви наробили,

Прокляті, на землі!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: