Вітер.
Не вітер – буря!
Трощить, ламає, з землі вириває…
За чорними хмарами
(З блиском! ударами!)
За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук…
Котить. У землю врізає
(Чи то місто, дорога, чи луг)
У землю плуг.
А на землі люди, звірі й сади,
А на землі боги і хмари:
О пройди, пройди над нами,
Розсуди!
Й були такі, що тікали.
В печери, озера, ліси.
– Що ти за сило єси? –
Питали.
І ніхто з них не радів, не співав.
(Огняного коня вітер гнав –
Огняного коня –
В ночі -)
І тільки їх мертві, розплющені очі
Відбили всю красу нового дня!
Очі!