Порожнеча – Павло Тичина

ПОРОЖНЕЧА

Умиваюсь. Вода — мов металофони. Занавіска —

вітер з прапорами!

У дворі тополі і жінки.

— Ну кажу ж вам: місто кругом оточено.

— Ой світе мій!..

Зачинилось вікно. Ходить вода в глечику —

віяло

на стелі…

— А це вчора робітники на заводах…

( — — — виразно чути канонаду).

Буде дощ.

Антистрофа

Місто в мальованих плакатах: людина

лю-

дину коле.

Читаємо списки розстріляних і

дивуємось,

що на

провінції погроми.

Все можна виправдати високою

метою —

та тільки

не порожнечу душі.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: