Три сини – Павло Тичина

Приїхало до матері да три сини,

Три сини вояки, да не 'днакі.

Що 'дин за бідних,

Другий за багатих.

А третьому силу свою нігде діть, –

Просто бандит.

– Ой, мамо! – каже перший кароокий, –

Який-то світ широкий!

Не тільки в нас з нуждою бій,

Не тільки ми тут з горем –

Страждають люди і за морем,

Бо скрізь проклятий багатій.

– Ой, нене! – каже другий чорногрекий, –

Нащо нам думати про світ далекий,

Коли в нас од природи все вже є:

І хліб, і вугіль, і голлє.

Нехай же на голлі тім горлом звисне

Чуже, нерідне, ненависне.

– Ой, мати! – каже третій низькобровий, –

Повиганяй своїх синів із хати,

Хай не смішать мене, нехай не сердять.

Кулак здоровий –

Оце і воля, і братерство й щастя краю:

Чи бідний, чи багатий – я ніколи не питаю.

Блиснула шабля в першого!

Креснула в другого,

Ще й в третього клинок…

"Ой, сину, синку мій, синок!"

Лежить бандит готовий.

А два брати знов далі б'ються –

Ніяк їх не рознять.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: