Приїхало до матері да три сини,
Три сини вояки, да не 'днакі.
Що 'дин за бідних,
Другий за багатих.
А третьому силу свою нігде діть, –
Просто бандит.
– Ой, мамо! – каже перший кароокий, –
Який-то світ широкий!
Не тільки в нас з нуждою бій,
Не тільки ми тут з горем –
Страждають люди і за морем,
Бо скрізь проклятий багатій.
– Ой, нене! – каже другий чорногрекий, –
Нащо нам думати про світ далекий,
Коли в нас од природи все вже є:
І хліб, і вугіль, і голлє.
Нехай же на голлі тім горлом звисне
Чуже, нерідне, ненависне.
– Ой, мати! – каже третій низькобровий, –
Повиганяй своїх синів із хати,
Хай не смішать мене, нехай не сердять.
Кулак здоровий –
Оце і воля, і братерство й щастя краю:
Чи бідний, чи багатий – я ніколи не питаю.
Блиснула шабля в першого!
Креснула в другого,
Ще й в третього клинок…
"Ой, сину, синку мій, синок!"
Лежить бандит готовий.
А два брати знов далі б'ються –
Ніяк їх не рознять.