Читаю душі ваші, наче книги, я – Павло Тичина

Читаю душі ваші, наче книги, я

І сам цвіту — ридаю, як роса…

Ах, на землі одна, одна релігія —

Страждань краса.

Ви ніжно-стомлені, — троянди зломлені:

Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.

Кричать ножі, серцями в серце встромлені:

зглянсь хоч Ти!

Ріка біжить, хлюпоче, грається.

На ній линяють весни, мов убір…

Ви плачете. Вам серце розривається:

Людина — звір.

О, не тривожтесь так, мої улюблені:

Людина — звір, в вас чия ж любов?

Ви всі — до храмів храму стежки згублені

Святих дібров.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: