ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА
(1722-1794)
Письменник, філософ.
Вірш «De libertate»
Ключові слова:
Пісня «Всякому місту — звичай і права»
Ключові слова:
Байка «Бджола та Шершень»
Ключові слова:
Афоризми
Ключові слова:
Афоризми Г. Сковороди:
- Не все те отрута, що неприємне на смак.
- Бери вершину й матимеш середину.
- З усіх втрат втрата часу найтяжча.
- Скільки зла таїться всередині за гарною подобою.
- Визначай смак не но шкаралупі, а по ядру.
- Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
- Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти. Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне. Не за обличчя судіть, а за серце.
- Ні про що не турбуватися — значить, не жити, а бути мертвим. Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
- Не розум від книг, а книги від розуму створилися, їй
- Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.
- Чи може людина, сліпа в себе вдома, стати зрячою на базарі?
- Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть.
- Людина — коваль свого щастя.
- Не все те невірне, що тобі незрозуміле.
- О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі!
- Не суди лиця — суди слово.
- Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
Понятійний апарат
Алегорія — інакомовлення; спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями. Під алегоричним образом Бджоли в байці Г. Сковороди «Бджола та Шершень» розуміємо людину, яка працює за покликанням і дістає від свого труда задоволення.
Афоризм — яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній формі.
Байка — невелике (віршоване або прозове) алегоричне оповідання, що має повчальний зміст. Цей літературний жанр належить до ліро-епосу.
Епос — один із трьох основних літературних родів (лірика, епос, драма). Епічні твори розповідають про людей і події, які відбулися. Ключові слова: подія, герой, сюжет, прозова форма.
Лірика — один із трьох основних літературних родів (лірика, счгос, драма). У ліричних творах передаються почуття, думки, переживання людини в певних обставинах. Ключові слова: емоційність, безсюжетність, ліричний герой, віршована форма.
Ліро-епос — проміжний (синтетичний) літературний рід. Віршований твір (лірика) із сюжетом (епос).
Літопис — хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської Русі й козацтва, наприклад: «Повість минулих літ», Галицько-Волинський літопис, «Літопис Самовидця» та ін.
Цитатник
З «Повісті минулих літ»:
• — Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог (слова Андрія Первозваного).
Про «Повість минулих літ»:
•Проходячи епізод за епізодом нашого найстарішого літопису, я переконався, що вони майже всі зложені віршами. (І. Франко)
•Велич і багатогранність цієї пам’ятки вражає. Оповідь літопису поєднала в собі твори найрізноманітніших жанрів: попередні літописні списки й візантійські хроніки, повісті та легенди, юридичні й дипломатичні документи, житія перших руських святих тощо. Але, незважаючи на таке «поєднання», перед нами твір оригінальний, окрім цього, досить складний та суперечливий. (М. Мосіенко)
Із «Слова про похід Ігорів»:
•Боян-бо віщий,
якщо кому хотів пісню творити,
то розтікався мислю по древу,
сірим вовком по землі,
сизим орлом під хмарами (оповідач «Слова…» прославляє талановитого співця Бояна, який жив у минулому столітті й був поетично обдарований; тут «мисль» — давня назва білки (корінь цього слова зберігся в сучасному слові «мисливство»).
• — Браття і дружино!
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути (промова Ігоря: краще загинути, ніж потрапити в полон).
• — Хочу-бо, — сказав, —
списа приломити кінець поля Половецького;
з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися шоломом з Дону! (промова Ігоря; «напитися шоломом з Дону» означає перемогти).
•Другого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря ідуть,
хочуть прикрити чотири сонця… (сонячне затемнення; чотири сонця — це образ чотирьох князів).
• — О мої синовці, Ігорю і Всеволоде!
Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати.
Та без честі одоліли,
без честі-бо кров погану ви пролили (звернення Святослава після поразки Ігоря).
• …Поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду.
Упав на бистрого коня
і скочив з нього сірим вовком (утеча Ігоря з полону).
Про «Слово про похід Ігорів»:
• «Слово…» займає чільне місце у світовій літературі доби Середньовіччя. Як героїчний епос, «Слово…» стоїть поряд із такими пам’ятками, як індійський та іранський епоси, французька «Пісня про Роланда», німецька «Пісня про Нібелунгів», англійський епос «Беовульф», іспанська «Пісня про мого Сіда», ісландські саги й інші героїчні епічні твори. (Б. Яценко)
• Я йду до «Слова…», як до гори, до моря, до рідної річки чи степу. Чую рокотання струн, стукіт копит, стогін зраненої землі, хлюпання хвиль, ревище худоби. Я все це чую внутрішнім слухом, а своїм внутрішнім зором я бачу величні картини (П.Мовчан)
З творів Г. Сковороди:
• Байдуже смерті, мужик то чи цар,
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь… («Всякому місту — звичай і права»).
• О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись («De libertate»).
• Нам незрівнянно більшу радість дає збирати мед, аніж його споживати («Бджола та Шершень»).
• Що є болісніше, ніж купатись у багатстві та смертельно мучитися з того, що не маєш спорідненої праці? («Бджола та Шершень»),
• Солодкі тоді труд тілесний, терпіння тіла й навіть смерть, коли душа, володарка людини, насолоджується спорідненою собі працею («Бджола та Шершень»).
• «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним» («Бджола та Шершень»),
Про Г. Сковороду:
• Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд. (М. Костомаров)
• Протягом усього життя Сковорода послідовно уникав усього того, що могло уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: «Світ ловив мене, та не впіймав». (І. Іваньо)
• Мені моя сопілка й вівці дорожчі за царський вінець. (Г. Сковорода)
Літературний диктант
1. За жанром «Повість минулих літ» — ….
2. Упорядником «Повісті минулих літ» є ….
3. «Повість минулих літ» закінчується подіями … року.
4. За легендою про заснування Києва («Повість минулих літ»), пророцтво «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяе благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог» виголосив….
5. Кому помстилася княгиня Ольга за смерть свого чоловіка Ігоря («Повість минулих літ»)?
6. За однією з легенд («Повість минулих літ»), місто Київ заснував один із трьох братів, його ім’я — ….
7. Чотири сонця в «Слові про похід Ігоря» символізують ….
8. Події в «Слові про похід Ігорів» відбуваються в … році.
9. Яке князівство очолював князь Ігор?
10. Оповідач «Слова…» на самому початку згадує співця ….
11. Князь Ігор повів свою дружину проти ….
12. Слова «Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути» належать….
13. Слова «О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти?» промовляє ….
14. У кінці «Слова…» Ігор повертається з полону до міста ….
15. Хто «ізронив золоте слово, з сльозами змішане»?
16. Кому наснився «мутен сон»?
17. Яке природне явище збіглося з поразкою Ігоря?
18. Вислів «напитися шоломом з Дону» означає ….
19. Мораль у своїх байках Г. Сковорода називає ….
20. У байці «Бджола та Шершень» Г. Сковорода висвітлив ідею….
21. Який історичний діяч згадується у вірші «Бе ІіЬегІаіе»?
22. Хто в пісні «Всякому місту — звичай і права» не боїться смерті?
23. Кого Г. Сковорода в байці «Бджола та Шершень» цитує: «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним»?
24. Хабарництво, пияцтво, обман Г. Сковорода сатирично висміяв у творі….
{!apb}