Запахло хлібом, аж рот перекосило. Григорій узяв кусничок з теплих Парасчиних долонь, підніс до вуст, а вкусити боявся.
— Мо', хай дітям?..
— Буде й дітям. Кури скоро почнуть нестися. Корова отелиться. Підеш іще в колгосп, мо', макухи випишуть який пуд. А там зелень піде, зацвіте акація. З акації хліб добрий, як хто уміє пекти. Я умію, у тридцять третьому навчилася. Так і до перших колосків доживемо. Старі баби кажуть, що врожай буде багатий цього літа…
— Мамо, корівка отелилася? — продзвенів Юрків голосок із-за комина, щойно вони переступили поріг хати.
— Тихенько, синку, бо Наталочку розбудиш, а вона з дороги.
— Не отелилася?
— Мо', уже й завтра отелиться, будемо з молочком, спи, сину… — легко проказав Григорій і зняв шапку.
1963