От бачите, який це "політичний млин". От бачите, які "ріжки вилізли з нашого капшука". Ви, тов. Пилипенко, "не запужаєте" "Олімп" "ідеологічною непою". Шукайте іншого адресата. Саме – серед неписьменних. Ми глибоко переконані, що вашу демагогію не прийме революційне радянське суспільство. Коли вам подобається Троцький, то послухайте ще раз його думку:
– "не можна підходити до мистецтва так, як до політики".
Чуєте, маестро? Чи, може, ви й з цим не погоджуєтесь? Тоді знову ж таки докажіть і знову таки без демагогічної водички. Будьте певні: ми й вам зуміємо повірити, тим паче, що ви наш один із найкращих друзів.
Але "покиньте брати на арапа": поважайте й нас. Невже ви й досі не розумієте, що не самохвальство заговорило нашим пером, а почуття радості, яке пожаром палахкотить біля наших сердець, яке з кожним ментом нашого інтелектуального зросту піднімається, як Йогансенові "сереброкрилі кораблі":
– "все вище, вище, вище д'горі…"
VI
Чи варто резюмувати? Ми гадаємо, не треба. Але ми й у цьому листі звертаємось до молодої молоді:
– Камо грядеши?
Біблейська мудрість так каже: коли йдуть два сліпих, то обидва попадуть у яму.
Воістину: не за мистецьким авторитетом тов. Пилипенка йти молодим художникам: їх чекає розчарування.
З "Олімпом" зовсім не те:
– ми відкидаємо малоросійщину, просвітянщину та іншу безперспективну вузькість і кличемо до невідомих обріїв прекрасного азіатського ренесансу.
Ми кличемо творити те мистецтво, що його так чекає Європа. Ми знаємо:
– важкий наш шлях і велику вагу беремо ми на себе. Зате – це радісний шлях духмяної боротьби, – шлях, що біжить у майбутнє за багряними кіньми нашої геніальної революції.
Кажіть же, юнаки й юнки:
– Камо грядеши?