Грамотний – Григір Тютюнник

Тобі теж отамо коло Яковамісце!—Це пр-ровокація!!! —закричав Тельнов, перехиляючись черезчервоний стіл до зали.—Може, й провокація, но правда! —теж підхопився з місцялавошний вантажник Сьома Кухта.—Тільки нетягає ящики, аказьонними, копираційними кіньми возить. Я не раз бачив, так недогнав. Хіба з конем збіжиш?…—То він од тебе втік,—зло усміхнулася Параска.—А я догнала б!Молоді хлопці-механізатори, що стовпилися під «гальоркою» іпихкали цигарками, зареготіли, хтось із-поміж них крикнув весело-заохочувальним баском:— Так його, Парасю, щоб аж дим ішов!Мишко Чирва переливчасто свиснув зі своєї будки. Баба Вухналькаспитала у своєї сусідки:— Кого це вони хочуть бити?Голова суду Микола Миколайович дзвонив по графину і казавскоромовкою:— Товариші, товариші, це вже не суд, а базар і… якась круговапорука. Да-да-да!«Да-да-да» він вимовив з погрозою в голосі, яка не личила йому.А Ява прогув, заплющившись:— А що, побалакали з ними?.. Хіба з ними так балакають? З нимине такої грамоти треба знать! —І сміявся крізь стиснуті губи, самимносом.255 І тут, піднявши руку над головою, устав голова сільради Круглик,чоловік іще молодий, але з авторитетом на обличчі. Голову прислалинедавно із сусіднього скороченого району.— Те, що робилося тільки що в залі,—сказав він, і всі одразупритихли, бо любили послухати нову людину,— називаєтьсяанархізмом. А не таке діло, про яке сказано, що воно нехитре. Якщо йсправді завкооперацією возить собі додому товари, то чого ж занимпішки ганятися? У мене єслужбовий мотоцикл… і яніколи його длядоброго діла непожалію. Аледавайте, товариші, вирішимо спершуодну справу —про вчинок Якова Бруса.—Хай заплатить бабі Мотрі за голову п’ятдесят рублів! —вихопився першим Сьома Кухта.— Немає такого штрафу,—сказав голова суду,—А тільки єтаківиди покарання, зачитую: попередження, громадський осуд,громадська догана, пробачення, штраф у розмірі десяти карбованців.І штраф цей, товаришу Кухта, сплачується в державну касу, а нерозкидається на всі боки… Це довідка для тих, хто не знає статутутовариського суду.

А зараз колегія суду йде на нараду. Прошу встати,товариші.Хто встав, хто ні, хто подався до виходу на перекур. У залі загули,загомоніли, а судді пішли в гримірувальну і зачинилися там.Надворі вже давно споночіло, вмовк дикий голуб на сухому бересті,полетівши у гніздо до своєї голубки, у фойє походжала парочкамимолодь, ждучи танців —суд був їй не цікавий і видавався смішним,—а в глухому підгальорошному кутку зали якась язиката хутірськамолодиця, похапцем облизуючи губи, розповідала жіноцтву:— Поховали в Саєвичах одного діда недавно… А в нього грошикиводилися. Тоді, після похорону, кинулася рідня: зберкнижку забули удіда витягти з костюма!.. Одкопали яму, а вона порожня… Ні діда, нікостюма, ні книжки……—Та не треба мені його грошей, аби тільки головочка загоїлася,бо грядки ж вибирати треба……—Чим же ви, діду, їсте?— Та колись яснами їв, а тепереньки і ясен уже катма….—Ось побачиш, нічого йому не буде. Нуль цілих, нуль десятих, якказав один простуджений.— Та ні, ми йому роги сьогодні таки покрутили!Незабаром з гримірувальні вийшли судді, і голова-директорпрочитав рішення: зобов’язати Якова Бруса вибачитися передтоваришкою Борозняк і оштрафувати його на десять карбованців.— Гроші заплачу,—сказав Ява, не встаючи з місця. Як схоче, то ібольничні заплачу, скільки вона там лежатиме —тиждень, два. А навколішки ставать не буду: хай вуличкою корову ганяє, тоді ніхто їїне займе.256 І перший пішов до виходу.Його провели мовчанкою.***На мосту Ява зупинився, щоб підождати Ваню-Ваню, сплюнув учорну осіннюрічку —тільки латаття, попід берегами полискувало впітьмі —і сказав:—Яз вами ще побалакаю…А від клубу в спину йому зухвало виводила радіола:Червону руту Нешукай вечорами…І сміялася молодь.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: