На перекаті – Григір Тютюнник

Човен одразу зник у темряві, і було чути, як він лунко бився наперекаті об каміння, тріщав, а затим похлинувся водою, і на річцізнову стало тихо. Німий пристав до свого берега, якраз напроти тогомісця, звідки мав з’явитися Шашло, і запалив цигарку.Невдовзі на протилежному боці шелеснули кущі, й на синювату призорях піщану косу вийшла чітко окреслена людська постать. Німийодразу ж помітив її і рвучко, глибоко затягся цигаркою.121 — Х-ет, чорти! —пробубонів Шашло.—Знову зцибрили човна…Шукайтепер… Ей, хто там блискає? Ану, келиш перевези! Це я,Шашло, лісник!..Павлентій відчув, що його кличуть, проте не поспішав, а раз по разпахкав димом і недобре посміхався в темряву.— Он ди’, чи не німак, бува? —здогадався Шашло, підкинуврушницю і вистрелив.Тільки тоді німий відштовхнувся веслом од кручі і, беручи трохипроти течії, рушив до протилежного берега.— О, я ж бо й знав, що це ти!—зрадів Захарій.— Кричу, кричу, ати, брат, ні гу-гу…Він ухопив човен за носок, стяг на косу, потім обережно вмостив усіно глечик —Павлентій здогадався, що то мед,—укинув два куликишелюгу, зв’язані тепер в один, і, розхитуючи човна, усівся сам.— Паняй,—махнув рукою.Німий вигріб на течію, поклав весло на коліна, і човен, набираючишвидкість, боком пішов на перекат.Сходив місяць, і було видно, як над водою струмує прозоримипасомцями молоденький туман, а в кущах зблискує дрібна, щенедорідна роса… Сомки вже не скидалися й не чмокали попідберегами —злякалися світла.Шашло спочатку сидів спокійно, гадаючи, що Павлентій хочевисадити його якнайближче до села, одначе, коли до перекатулишилося вже палицею докинути і вода підчовном зловісно засичала,бо тут було мілко, став навколішки і накричав:—Ти що, здурів? Верни до берега! Верни, кажу, зараза німа!Павлентій спритно виплигнувз човна, хитнувся від натискусильної течії, що аж підламувала йому ноги в колінах, проте невпав, алише сперся на весло, відчуваючи, як ступні занурюються в холоднийрізучий пісок. Він бачив, як човен —його човен! —ударило кормоюоб валун, окрутнуло, знову вдарило і ще з більшою швидкістю понеслона цілу низку каміння, зеленкуватого при низькому місяці.— А-а-а…—несамовито заволав Шашло уже десь далеко внизу.Потім звідти долинув тріск, буйне, переможне завивання течії, котруніби враз перетнули греблею, і все стихло.Німий вибрався на берег і сів на кручі.Трохи перегодом повз нього, тоскно підвиваючи і схлипуючи,пробіг Шашло. У цівках дробовика, що теліпався в нього за плечима,хлюпотіла вода.Незабаром у селі завалували собаки і довго ще не вгамовувалися.Але німий того не чув. Він дістав з картуза кисет, шматок газети ізаходився крутити цигарку спокійними, безтрепетними пальцями.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: