385 В Іп. «Фодорка» (перероблене з «Ходорка»), у Хл. «Ходорка».
386 Гривня кун — гривня грошей; шарлат (скарлат) — шовкова яскравочервона тканина; броні дощаті — панцир зі сталевих бляшок.
387 Першого тижня великого посту (див. прим. 2 до 1074 р. та ін.).
388 Воздвижальний хрест — напрестольний.
389 В Іп. «не псахъ» (однина), у Хл. «не списахом» (множина).
390 Див. прим. 2 до 1279 p.
392 Додано з Єрмол.
393 В Іп. хибно «не слышалъ єсмь» у Хл. «слышалъ єсмь».
394 В Іп. і Хл., очевидно, помилково «иже»; треба «иди».
395 Ці вставлені у пряму мову слова про реакцію Володимира на смерть Лестька (Лешка) доречніші нижче, коли Ольга передала звістку своєму чоловікові (після «повідала мову Яртакову»).
396 В Іп. ці два речення написано кіновар'ю, як заголовок.
397 Звідси розпочинається велика, дещо вільна (переосмислена або попсована під час переписування) цитата зі «Слова о законі і благодаті» їларіона; його б похвалу Володимирові Святославичу переадресовано Володимирові Васильковичу; у Хл. текст ближчий до оригіналу, ніж в Іп.
398 В Іп. і Хл. «нощныя», «нощныа»:
в Іп. «нещаныа» (перероблене в «нещадъныа»).
399 В Хл. «дневныа»; в Іп. і Хл. «дивныя».
400 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.
401 Даниїл IV, 24.
402 Ці слова є в Хл. і в Іп..
403 Послання Іакова II, 13; Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового XVII, 18.
404 Єванг. від Матфія V, 7.
405 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.
406 Послання Іакова V, 20; далі продовжується текст із «Слова о законі і благодаті», але пропущено 90 слів.
407 Див. прим. 2 до 1015 p. «Повість минулих літ» та їларіон порівнюють діяльність хрестителя Русі Володимира Святославича з державно-релігійними заходами Константина І Великого; тут це порівняння перенесено на Володимира Васильковича.
Тут закінчується цитата з Iларіона.
408Див. прим. 18 до 1147р.
409 Ця молитва — цитата з Київського літопису під 1147 p.
410 В Іп. «no семь неділь», у Хл. «по 7 недел»; навряд чи жив Володимир 49 днів після причащання і без їжі; та й причащання припадало б тоді на осінь, а не на зиму.
411 Від слів «відчув у собі» до «рожденному» — цитата з Київського літопису під 1197 p.
412 Як видно, рік цей проставлений за вересневим літочисленням.
413 Олена — удова Романа Даниловича (див. прим. 2 до 1281 p.).
414 Для характеристики Володимира, опису його передсмертних днів та похорону, молитов використано, крім «Слова о законі і благодаті», матеріали Київського літопису (про Андрія Боголюбського, Романа Ростиславича та ін.). Зокрема, примовляння Ольги — це пристосуванняповторення плачу жони Романа Ростиславича (під 1180 p.), і тому не ясно, до кого уподібнюється Володимир-Іван, можливо, до Іоанна Златоустого, Іоанна Богослова чи ще когось іншого; Іоанн — древньоєврейське «дар», або «благодать божа».
415 Від слів «Добре б нам» до «всі ми зосталися» — цитата з Київського літопису із плачу новгородців над покійним Мстиславом Ростиславичем у 1180 році; нижче — також цитата звідси.
416 У Володимирі, отже, жили колоніями німці, сурожці (жителі з Сурожа), купці з Новгорода Великого, євреї.
417 Єванг. від Матфія XXV, 40.
418 Псалом СХІ, 5—6.
419 Від слів «на весь [бо] церковний чин», до «царства земного» — цитата з Київського літопису із характеристики Андрія Боголюбського під 1174 p.
420 Звідси знову йде велика цитата із «Слова о законі і благодаті», пристосована до даної ситуації.
421 Так в Іп.; в Іп. і Хл. помилково «обителниче», «обилниче».
422 Iларіон говорив про побудову Володимиром Святославичем у Києві церкви Різдва богородиці Десятинної, де його поховано, тут мовиться про споруджену у Володимирі прадідом Володимира Васильковича Мстиславом Ізяславичем 61 церкви Успіння богородиці, де поховано Володимира.
423 В І. тут ідеться про Георгія (Юрія), тобто Ярослава Мудрого, сина Володимира Святославича.
424 В Іп. тут іде мова про спорудження Софійського собору («дому премудрости»); краса його переноситься на володимирську церкву Успіння богородиці.
425 В Іп. мовиться про Київ.
426 В Іп. ідеться про церкву Благовіщення богородиці, що її Ярослав Мудрий спорудив над Золотими воротами.
427 Єванг. від Луки І, 28.
428 Додано з І.
429 Iларіон тут і далі говорить про Ярослава Мудрого.
430 Далі в Іпатському списку текст утрачено; зберігся він у Хлєбниковському списку, де теж вміщений не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.
431 В Іп. ідеться про невістку Володимира Святославича Інгігерд-Ірину, жону Ярослава Мудрого; тут ці слова переадресовано Ользі, жоні Володимира.
432 В Іп. говориться про поклоніння імені Христовому.
433 В Іп. «обуть»; в Іп. «обитъ», у Хл. «обвит».
434 В Іп. «и жажющим во вьртьпh оглашение», у Хл. «и жажющим въ оутробь оглаженіе; в Іл. «жаждющіимь оутробї оухлажденіе».
435 Тут закінчується запозичення зі «Слова о законі, і благодаті».
436 Після цього в Іп. знов утрачено великий уривок тексту (аж до кінця 1288 p.); зберігся він у Хл., де знову вписаний не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.
437 Ідеться про те, що Володимир спорудив тут нові укріплення-стіни, бо город Берестій відомий ще з XI ст.
438 Євангеліє апракос (грі "алоохтоу — святковий день) і Апостол апракос містять тексти, розподілені на кожен день в такому порядку, в якому їх читають під час богослужіння на протязі року (за «зачалами»); порядок тут інший, ніж у тетроєвангелії (четвероєвангелії); Паремія (гр. лаооі|ліа — притча), Паремийник (Паримійчик) — книга вибраних текстів, насамперед зі Старого завіту, які читають головним чином на вечернях перед великими святами і неділями; про який Соборник тут говориться — невідомо, це, очевидно, якийсь збірник церковних текстів.
439 Завіса — тканина, якою завішують царські врата зсередини вівтаря. У давнину, коли справжніх іконостасів у церквах, як правило, не було, вівтар відокремлювався від середньої частини храму дерев'яною оградою, і вся вона запиналася завісами; особливо пишною робили центральну завісу перед царськими вратами.
440 У Хл. «жьженого золота» (див. прим. 7 до 1252 р.).
441 Покров —див. прим. 23 до 1146 р.
442 Індитія — див. прим. 22 до 1146 p.
443 Паволока — див. прим. 9 до 907 p.
444 Деісус — див. прим. 7 до 1175 p. Пролог, або Синаксар — збірник коротких житій, розміщених у хронологічному порядку на кожен день року, а також слів і поучень.
445 Мінеї, Четьї-Мінеї — збірник поширених житій, так само розміщених у хронологічному порядку, слів, поучень, легенд тощо.
446 Тріодь (Пісна і Цвітна), Октай (Октоїх, Осьмогласник), Єрмолой (Ірмологіон), Служебник — різні типи богослужебних книг.
447 Намісна ікона (храмова) — ікона святого (або празника), в пам'ять якого збудовано церкву.
448 Шия — основа церковної бані.
449 Ідеться, власне, про похорон Володимира у квітні 1289 p.
450 Бояри Володимира Вэсильковича.
451 Мстислав пригадує Юрієві похід у грудні 1287 р. на ляхів, коли хворий Володимир у присутності татарських ханів Телебуги і Алгуя оддав Мстиславові своє князівство.
452 Ловче — подать на утримання княжих ловчих, мисливців.
453 Тобто, Мстислав замінює цією податтю тілесну кару.
454 Лукно — міра місткості сипких тіл і меду; в XI—XIII ст. приблизно 24 кг (меду).
455 Адміністративне городи ділилися на десятки, сотні й тисячі душ (чоловічих).
456 Ці два речення в Іп. неправильно вписані далі, після слів «щоби з ними він мир держав»; вірно вони вміщені в Хл.
457 У літопису чітко розрізняється саме місто і город-замок; далі виступають міщани, мешканці міста (мhстич'h) і залога замку—городяни (горожаны); взагалі слово «город», «град», яке безліч разів зустрічалося попереду, найчастіше означало укріплений феодальний замок-двір, навколо якого зосереджувалися села; рідше слово «город» у літопису означає суто військову споруду — укріплений сторожовий пункт (особливо на порубіжних землях); у значенні міста слово «город» виступає лише якихось десять-п'ятнадцять разів (Київ, .Новгород Великий, Чернігів, Галич та інші центри земель-князівств).
458 В Іп. «боряху», у Хл. «бороняху».