Твір на тему: «Народні традиції— це культурна спадщина народу чи пережиток минулого?»
Людина — дитя свого часу. Багато людей мріють бути успішними й сучасними, іти вперед, творити нову історію, не озираючись на минуле. Проте, на думку багатьох, кожна людина, будучи частиною народу, не може не цікавитися його душею, його життям — історією, народними традиціями, адже, пізнаючи їх, людина глибше проникає в духовні витоки культури, навчається дбайливо ставитися до самобутності народу. А як уважаєте Ви: народні традиції— це культурна спадщина народу чи пережиток минулого?
Складіть роздум на тему: «Народні традиції— це культурна спадщина народу чи пережиток минулого?».
ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ
Поза сумнівом, народні традиції — це культурна спадщина, до того ж у кожного народу — своя. їх історія сягає глибини віків, поєднує в собі уявлення про світ, ставлення до релігії, ознаки побуту. І ми, нащадки великого народу, повинні берегти і примножувати це народне багатство, аби усвідомити, що є його частиною. Усвідомлення своєї причетності до великого народу є усвідомленням себе самого, своєї значущості у світі. Той, хто не знає своєї культури, цурається мови, не може з пошаною ставитись і до культу ри інших народів.
Скільки обрядів довелося мені побачити: і весілля, і свято Купала, і свято першого снопа! Мені пощастило брати участь в усіляких Різдвяних дійствах… А скільки ще не побачено! Адже світ такий великий, життя таке дивовижне, а традиції допомагають збагатити його.
Згадаймо хоча б безсмертні твори І. Котляревського «Наталка Полтавка», Г. Квітки-Основ’я- ненка «Маруся», М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», автобіографічні твори О. Довженка «Зачарована Десна», М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять» та ін., у яких зображено широку палітру народних традицій.
Я залюбки читаю книжки, які містять інформацію про історію і культуру інших народів, порівнюю наші звичаї з традиціями інших регіонів України та інших народів. Доволі приємно, коли виявляється, що українські традиції — багатші, мова — милозвучніша, пісні — мелодійніші. Яка гордість наповнює душу за увесь народ і за себе особисто!
Отже, будучи частиною народу, не можна не цікавитися його душею, його життям — народними традиціями, що є його культурною спадщиною, бо, як писав Антін Могильницький:
Кожен нарід, хоть би дикий,
Любить свій родимий край,
Любить отцівські язики,
Свою мову і звичай.