Твір на тему: «Майбутній фах потрібно вибирати за престижністю чи за покликанням?»
Прочитайте текст.
Професії бувають престижними й не дуже. Не дивно, що батьки часто намагаються переконати свою дитину йти навчатися на конкретний факультет університету, хоч їхня дитина того не хоче. Усе ж таки майбутній фах потрібно вибирати за престижністю чи за покликанням?
Викладіть Ваш погляд на цю проблему.
ОРІЄНТОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ НАПИСАННЯ ВИСЛОВЛЕННЯ
Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня ходити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ваша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя перетвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покликанням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й високу кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.
На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що невеликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерпним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які щоразу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю серйозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чемпіонаті.
До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.
Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумівши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.
Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.
Про «сродну» працю писав ще геніальний український філософ Григорій Сковорода. Його думка з цього приводу була однозначною: людина має трудитися за покликанням. Я думаю, він мав рацію.
Марне, безрадісне життя в того, хто байдужий до своєї праці, не може в ній самореалізуватися.
Згадайте Грегора Замзу, героя повісті Франца Кафки «Перевтілення». Працюючи комівояжером, він отримував стабільний дохід і забезпечував родину. Але чи був він щасливим? Лише перетворившись на комаху, Грегор усвідомив усю марність свого життя — та нічого вже не міг повернути. Безліч людей десятки років залишаються сліпими, живуть на автопілоті, ненавидять свою роботу.
Натомість той, хто обирає фах за покликанням, може не лише насолоджуватися процесом праці, а й досягти справжнього успіху. Адже натхнення — це потужні крила. Так, ми б навряд чи знали лікаря Антона Павловича, а п’єси Чехова — «Чайка», «Вишневий сад» і «Три сестри» — стали окрасою російської драматургії, його «Капітанку» та десятки дотепних оповідань неможливо не любити.
Отже, фах треба обирати за покликанням, бо престижність будь-якої праці визначає майстерність і наснаженість людини, що її виконує.