З життям поезії в душі, з почуттям краси, із вдачею розуміти її, міцно звязана свідомість моральности й добра. Матеріяліст розуміє в добрі користь. Коли він ізроду вже добрий, він свою добрість визначає тільки тим, що готовий робити другим те, що вважає за корисне. Найвище визначається його добрість тоді, коли він не змагається вчинити другому те, чого сам не визнає за корисне, але що другому здаятьсп за таке. Переважно добродійство його виходить із такого снльоїізму: коли я робитиму добро другим, то п мені його робитимуть. Цілком що инше в чоловіка, наділеного даром і звичкою почувати в собі живу душу, бачити її духовим поглядом у зверхніх постатях: він не аналізує добра, а оглядає його в спільности, і вся його духова натура переймається добром. Добро, ставши фактом у матеріальному побиті, може визначитися тим, що ми звемо користю; але той, хто діє добро, не думає нро користь, а бачить перед очима добро саме в його моральній доскональности. Хто діє Яовро ради користи, той неминуче спитає себе: чи буде яка користь із того, що я замірився зробити. Хто ж любіть добро, не вважаючи на користь, той не міркує, а робять добро; бо так йому каже почуття й розумне оглядшня краси добра.»
53. крім, звичайно, оцеї застарілої вже замітки, що була на стор. 94, [тобто там де примітка 45. МТ] замітки про становище російських лібералів і російського уряду щодо розділу сім’ї: «На превелику дивовижу, великоруські ліберали й російський уряд, чи не тямлячи цього, чи що, дбають тепер про видання закона, котрий би забороняв скрізь по Росії розділ сімїв, щоб сини виходили на одшиб. Одні кажуть, що це піднесе економічний добробут народа, а другі кажуть, що цей закон, крім того, матиме вагу задля обрусіння України; а ми скажемо, що цей закон внесе в українську сім’ю, доволі вже здеморалізовану обрусінням, конечну деморалізацію! Він зробить вкраїнській сімї настояще пекло, він гірш чуми і холери знівечить український народ.»