– Авжеж, з вами цiкаво познайомитися, – негайно пiдхопив запропоновану тему капiтан Небреха. – А чи здогадустеся ви, добродiю, кого бачите перед себе? Навiть вам, конструкторе, розгризти цей горiшок було б так само важко, як менi запалити люльку з протилежного кiнця. Та не буду морочити вас цiсю непотрiбною зараз загадкою. Знайте ж: я – Невтомний Шукач Пригод, Капiтан Далекого Мiжзоряного Плавання, Дослiдник i Географ Всесвiту з Чумацького Шляху! Я прокладаю космiчнi траси до нових заселених свiтiв, щоб першому з зореплавцiв на невiдомих розумних iстот подивитися i себе показати. Ось кому ви мали честь потиснути руку.
– Але погодьтеся, капiтане, – делiкатно натякнув на своу видатнi заслуги 4пi-ер-квадрат, – якби я не заселював новi планети, ваша професiя була б зайвою. До кого б ви тодi лiтали?
– А ви, конструкторе, – скромно вiдповiв йому капiтан Небреха, – зважте на той незаперечний факт, що якби не моу мандри, ваша робота була б марною. Хто знав би про неу?
– Те-те-те! За свос життя, капiтане, я заселив стiльки планет i сотворив так багато найрiзноманiтнiших iстот, що у мене вже майже вичерпалася фантазiя! От!
– Ах-ах-ах! До речi, конструкторе, я й сам це помiтив, бо менi вже бракус оригiнальних недослiджених цивiлiзацiй.
– Капiтане!
– Конструкторе!
Як бачите, за своум iнтелектуальним рiвнем уславлений капiтан Небреха i конструктор 4пi-ер-квадрат анiтрохи не поступалися один одному.
– Капiтане, – ввiчливо поцiкавися 4пi-ер-квадрат, – невже ви один-вдиний у Всесвiтi зореплавець?
– Конструкторе, – чемно запитав Небреха, – невже ви один-сдиний у Всесвiтi творець?
– Ви, капiтане, лише ресстратор цивiлiзованих свiтiв! – вiддав Небресi належну йому шану колобок.
– А ви, конструкторе, – вiдзначив його успiхи Небреха, – не бiльш як пбмiчник природи!
– Що ж, з вами неможливо не погодитися, – зiтхнув 4пi-ер-квадрат.
– Так само, як i з вами, – насупився Небреха.
Менi давно кортiло втрутитися у цю легендарну розмову, та я аж нiяк не встигав докинути хоч би одне iсторичне слово.
Аж ось капiтан i конструктор замовкли i тiльки важко хекали, наче разом з мiфiчним Сiзiфом тягали на величезну гору кам'янi брили.
З усього було видно, що спiврозмовники цiлком вичерпали тему. I справдi, це я мушу наперед зазначити, вони уу бiльше нiколи не торкалися. Вже з першоу вступноу бесiди Небреха i 4пi-ер-квадрат досягли повного, взасморозумiння. I де тiльки каштан навчився дипломатiу?
Я закохано дивився на двох мовчазних титанiв.
4пi-ер-квадрат задумливо гойдався з боку на бiк, а Небреха зосереджено колупав протезом грунт.
Я волiв ух обох стиснути в обiймах. Та це було неможливо. По-перше, це суперечило б усяким нормам дипломатичного етикету, а по-друге, конструктор мав у попереку метра пiвтора. Та й Небреха, нiвроку, не дуже поступався йому габаритами.
I тодi я вiдклав своу нотатки, вийшов з коробки i хоробро взяв слово.
– Конструкторе! Капiтане! – схвильовано вигукнув я. – Ваша слава i подвиги, як i сам Всесвiт, не мають меж! Один у вас генiально починас, другий генiально завершус. Хай живе науковий симбiоз двох цивiлiзацiй! Ура!
Куля аж пiдстрибнула вiд задоволення, а Небреха лагiдно глянув на мене.
– Капiтане, а непогано сказано, – оцiнив мою щиросердну промову 4пi-ер-квадрат.
– Здорово! – охоче погодився з ним Небреха.
– Хто цей чарiвний юнак? – нiжно запитав 4пi-ер-квадрат.
– Мiй штурман Азимут, – гордо пояснив мiжзоряний вовк.
Та раптом сферична поверхня кулi затьмарилася.
– Невже ще один знаменитий дослiдник? – чомусь стурбувався конструктор.
– Та нi, вiн ще початкiвець, – заспокоув його капiтан Небреха.
– Ах, так! Оце присмно! – з неприхованою радiстю мовив чужинець. Надзвичайно присмно! Мiй юний друже, я дозволяю тобi потриматися за мою кiнцiвку.
Мабуть, колись менш врочисто висвячували на лицарiв, нiж мене у друзi видатного галактичного конструктора, неодмiнного почесного члена усiх iснуючих та майбутнiх академiй i фiлантропiчних закладiв. Менi навiть здалося, що я припав йому до серця бiльш, нiж сам капiтан Небреха, хоч який уславлений вiн був.
– Конструкторе, – гостинно сказав капiтан Небреха, – дозвольте запросити вас до нашоу ракети на тюбик пасти.
4пi-ер-квадрат не пручався.
– Охоче приймаю ваше запрошення, колего, – виховано гойднувся вiн. Але з тiсю умовою, що й ви завiтасте до мене на сухiврю з хлорели.
10. ЕКСПЕРИМЕНТИ КОНСТРУКТОРА 4ПI-ЕР-КВАДРАТ
Наша затишна коробка буквально зачарувала 4пi-ер-квадрата. Щоправда, не малу роль у цьому вiдiграла кавказька антиречовина, якою капiтан Небреха щедро сервiрував нехитрий снiданок.
Все тут вражало нашого допитливого гостя.
Немудрящий механiзм ходикiв просто розчулив видатного конструктора. Вiн вмостився пiд глеком з висококалорiйною пастою, що правив за гирю, i замрiяно цокав, iмiтуючи мелодiйнi ритми старенького годинника:
– Тiк-так, тiк-так, тiк-так…
Але найдужче його принадили нашi гамаки.
Вiн, як вправний циркач, перелiтав з сiтки на сiтку, у веселому захватi пiдстрибував на пружному плетивi хлорели i натхненно волав:
– Та у вас райський куточок! I хто тiльки додумався до цих талановитих пристроув? Я не стрiчав ух на жодному зорельотiу Усе крiсла та лiжка…
Вiд цих пишних дифiрамбiв капiтан Небреха аж зашарiвся. Ясно, пiсля такоу вiдвертоу похвали з його боку було б негарно казати про себе. От менi й довелося узяти вiдповiдальнi обов'язки гiда.
– Це капiтан, – вiдповiв я на запитання конструктора, – подбав про наш комфорт… Вiн все вмiеi
– Колего, – захоплено мовив конструктор, звертаючись до Небрехи, багато я бачив генiальних i навiть надгенiальних винаходiв, та й сам маю купу патентiв, але такого бачити не доводилося. Це справдi матерiальне втiлення гнучкого плетива ваших мозкових звивинi
I вiн знову, мов легкий м'ячик, з щасливим вереском перелетiв з гамака в гамак.
– Ви ще не все знасте, – невгавав я. – Звернiть увагу, ваша генiальнiсть, сiтки сплетено iз скрутнiв хлорели. Оцi скрутнi врятують нас у скрутi. На випадок чого, ух можна розтовкти у ступi i зварити чудову юшку. I врахуйте, конструкторе, обидвi сiтки капiтан сплiв рiвно за пiвоберта оцiсу планети навколо свосу осi!
– Мудра голова та ще золотi руки! – вражено вигукнув наш гiсть. Капiтане, ви зробите мене найщасливiшою кулею у Всесвiтi, якщо подарусте креслення цього казкового приладу. Ваше iм'я увiйде в iсторiю галактики ЗС-295, як найбiльшого уу благодiйника. Присягаюся подвiйною дiаграмою народження понаднових зiрок!
– Та що ви, – з винятковою скромнiстю озвався капiтан Небреха i, щоб приховати за тютюновою завiсою свос недоречно сяюче обличчя, заходився натоптувати люльку. – Давайте, мiй любий колего, лiпше не будемо перевантажувати коробку зайвими комплiментами, хоч якi б об'сктивнi вони не були. Я пропоную вам, конструкторе, товарообмiн, щоб нiхто не подумав, нiби ви ошукали старого тубiльного капiтана.
– Оце дiло! – зрадiв 4пi-ер-квадрат. – За креслення гамака я, не замислюючись, вiддам вам власну шапку-невидимку i ще всевидюще око на додачу!
Я аж затамував подих.
Шапка-невидимка! Всевидюще око! Отакi скарби за гамак з хлорели! О небо, вже через такi сувенiри варто було б вирушити у цю незвичайну подорож!
Але капiтан Небреха розвiяв моу надiу, як протяг розвiюс тютюнову хмару.
– Знання, конструкторе, – некорисливе зауважив вiн, – дорожчi над усякi скарби. Тiльки вони збагачують мислячу iстоту.
– Ця iстина така ж непомильна, як i те, що 2 в квадратi i 2х2 дорiвнюс 4! – пiдтакнув 4пi-ер-квадрат. – Але до чого ви, колего, ведете?
– До товарообмiну, мiй вчений друже, – пояснив капiтан Небреха. – Я вам – креслення, ви менi – розповiдь. Бо над усе я волiю послухати розповiдь, як ви налагоджували еволюцiу на цiлинних планетах, про що ви були ласкавi згадати пiд час нашого присмного знайомства. Якщо, звичайно, гамак i наладка еволюцiй – рiвноцiннi речi…
– Капiтане, ви грабусте самi себеу – цiлком справедливо вигукнув 4пi-ер-квадрат.
Я теж осудливо дивився на затятого капiтана. I, як виявилося, недарма, бо в особi кругловидого конструктора вiн собi знайшов достойного, як оповiдача, конкурента. Такоу дивовижноу розповiдi я нi доти, анi пiсля не чув i, певно, вже не почую.
– Що ж, друзi моу, – повiв 4пi-ер-квадрат, легенько погойдуючись на гамаку, – як розповiдати, то розповiдати…