24. Апостол Данило Павлович (1654-1734) – миргородський полковник (1683-1727), гетьман Лівобережної України (1727-1734).
25. Скоропадський Іван Ілліч (1646-1722) – геверальний осавул, полковник Стародубського полку (1706-1708), гетьман Лівобережної України (1708-1722).
26. Йдеться про державного канцлера, графа Головкіна Гаврила Івановича (1660- 1734). З 1706 р. керівник Посольського приказу. Після створення Колегії іноземних справ був призначений її президентом. За Катерини II був членом таємної ради.
27. Напевне, мова йде про сина генерального судді Чуйкевича. Після Полтавської битви 1709 р. він разом з іншими генеральними і полковими старшинами був заарештований (після 8 серпня 1709) і до квітня 1711 р. перебував в ув'язненні на Україні. У квітні 1709 р. Чуйкевича та інших в'язнів з сім'ями перевезли до Москви, а звідти – до Сибіру.
28. Кикін Олександр Васильович – наближений Петра І. Він був бомбардиром у Потішному полку (1693). Супроводжував Петра І в Азовських походах. 1697 р. їздив в Голландію з посольством. Навчався корабельнобудівної справи. Після повернення працював у Воронезькій та Олонецькій гаванях (1703 і 1707). В 1706 р. командував невеликим загоном. 1707 р. йому було доручено керівництво Петербурзьким адміралтейством, а також нагляд за будівництвом палацу. 1708 р. він їздив з дипломатичним дорученням до Мазепи в Батурин. У 1710-1714 pp. займався кораблебудуванням.
29. Орлик Пилип (1672-1742) – генеральний писар (1702-1708). Після Полтавської битви 1709 р. втік до Туреччини. Після смерті І. Мазепи був проголошений гетьманом. З 1714 р. перебував у Швеції, потім Німеччині, Польщі, Франції, Туреччині, намагаючись підбити їхні уряди на збройний виступ проти Росії. Автор конституції.
30. Поразка шведського війська під керівництвом Левенгаупта сталася 28 вересня 1708 р.
31. Меншиков Олександр Данилович (1673т – 1729) – російський державний і військовий діяч, генералісимус. Кар'єру почав 1686 р. денщиком у Петра І. Брав участь у Азовських походах 1695-1696 pp. 1708 p. війська, очолювані О. Меншиковим, оволоділи м. Батурином і спалили гетьманську резиденцію. У 1718-1724, 1726- 1727 pp. був президентом Військової колегії. За царювання Катерини І і Петра II – фактичний правитель Російської держави. 1727 р. був усунутий від влади і засланий.