Стус Василь

ДУМА СКОВОРОДИ Блакитний світ — як блекота, Блакитний світ — звечірнів. З тобою ж — тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм віри

* * * — Досить крові, — продекламував кат, коли ще ніж, загнаний мені попід ребра, стримів у спині. А я подумав, весь скривившись од болю: що як

Довкола мене – цвинтар душ на білім цвинтарі народу. Пливу в сльозах. Шукаю броду. Над вишнями літає хрущ. Весна. І сонце. І зело. Стоять сади, немов кульбаби. Спізнілі

День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі — лиш ти одна,

Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, ти щонайтяжча із моїх загуб. Сухий мороз і не зацвівши в'яне, на яблунях і