На сходах корчми почувся тупіт. Корчма здригнулася, повернула голови: перед нею стояв Марусяк, живий і не ушкоджений.
– Де ти всі ці роки був, що тебе ніде не було, сучий Марусяче? – спитав Ільо і безгучно заплакав. І знову стало тихо, лиш було чути як скрапують у порожню чарку Ільові суворі чоловічі сльози: цінь-цінь, ґонь-ґонь…
м. Київ.