— Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба ж не бачите…
Т е р т и к а м'ячем бац у підлогу:
— А скажіть, що за шум сочинився?
Г у б а
— З якого приводу? Чого?
Т ь о т я Мотя показала на газету в рямцях:
— Будь ласка, будь ласка, молодії мої люди, прочитайте!
Губа підійшов до газети:
— А що тут таке?
М а з а й л о
— Серце ще зранку… Та краще прочитайте самі! Голосно прочитайте!.. Будь ласка, одчиніть там вікна,д двері, щоб усім було чути! Всім, всім, всім, всім!
Губа, придивляючись, почав читати:
— Українізація.
Т ь о т я Мотя
— Не те читаєте, мій милий, і не там!…
М а з а й л о
— Не те і не там!.. Дивіться знизу.
Т е р т и к а з м'ячем:
— Читай, Ваню, згори, коли на те пішло!
Губа швидко:
— "Адміністрація маріупольського заводу не пустила на завод комісії в справі українізації…"
Т ь о т я й М а з а й л о
— Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивіться в об'явах!
Г у б а
— "За останній час набагато збільшився попит на українську книжку поміж робітництвом на харківських заводах… За систематичний зловмисний опір українізації…"
Т ь о т я
— Ах, Боже мій! Та що ви там вичитуєте про якусь там українізацію… Ви знизу прочитайте! Оповістки!
М а з а й л о
— Он там читайте! Бачите? Я навіть звідси бачу: Харківський окрзаго на підставі арт. 142—144 Кодексу…
Г у б а
— Стривайте! Стривайте! Та невже?… (Перечитав якісь рядки в газеті).
М а з а й л о
— А ви думали! Серце ж, кажу…
Г у б а
— "За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М. М. Мазайла-Мазеніна…"
Ойкнули. Т ь о т я Мотя розгубилася. До Мазайла:
— Що ж це таке?.. Як це?..
Р и н а до батька:
— Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?
Т ь о т я і Р и н а з одного і другого боку:
— Мино Маркевичу!
— Папо!
Дядько Т а р а с, підійшовши, вдивився в Мазайла:
— Він уже ні гу, ні му!.. Ні ге, ні ме — занімів!
М а з а й л и х а
— Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..
Т е р т и к а до Мокія:
— А ми прийшли врятувати тебе од міщанської стихії… Ближче до комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?
У л я
— Це я… Побачила — наші комсомольці йдуть… Так Я покликала на поміч… Я вже до тітки ніколи не поїду.
Т е р т и к а
— Ну!
М о к і й до Улі:
— Ну, Улю!.. (До комсомольців). Присяги не кажемо тепер…
Г у б а
— Знаю. Це з вірша Яновського:
Десять літ будуєм владу Рад.
Маяком стоїть УСРР.
Нація не піде вже назад!
Т е р т и к а
— Навпаки, скоро скажемо всім Мазеніним: гол!
Ударив м'яча. Губа підбив. Мокій і собі. Уля собі.
Завіса