— Пізно! — глухо відповів Сіт. В його очах відбився жах. У просторі прокотився неймовірної сили гуркіт, розкрилася десь недалеко безодня, сповнилася сліпучим вогнем і поглинула все — небесний диск, скелю і двох Тайя. Морок насунувся на Рі-о, жбурнув його в свої володіння. Майнула остання болісна думка:
“Планета загинула…”
…Рі-о не вмер. Він опритомнів. Розплющивши очі, побачив перед собою оптичний отвір. За ним мерехтіло зоряне небо. Значить, диск був десь в космічному просторі.
Рядом з Рі-о непорушно лежав Сіт. Учений покликав його. Космонавт не відповів. Рі-о заглянув за покрив та. На нього дивилися мертві очі.
Сум й байдужість спадали хвилями на серце Рі-о. Він повільно піднявся, вийшов назовні. Темрява Космосу зустріла його величним зоряним сяйвом. Небесний диск лежав біля скелі. Навколо нього зяяла безодня. Та-іна розвалилася на безліч осколків, вони опинилися на одному з них Вдалині пливли мерехтливі іскри — залишки рідної планети.
А там, поміж ними, палає червоним світлом диск Тва-дьї, колишнього супутника Та-іни. Він тепер стане четвертою планетою в системі Зірки-матері. Може, там, в новому світі, люба Мі-а дивиться зажурено в космічну далину і плаче за Учителем Рі-о. Хай… Все проходить… Прощай, кохана моя. Прощай, Та-іна, мати моя! Я тепер один… Один в цілому Всесвіті!
Рі-о повільно повернувся назад, виніс мертве тіло Сіта назовні, поклав його рядом з собою на скелі. Знайшов у небесному диску лі-а для запису думок. Тримаючи його поперед себе, почав згадувати все, що трапилося на Та-іні. Потік його вражень відбивався в невеликому диску, ховаючи в механічній пам’яті дивовижні і трагічні картини історії Та-іни.
Закінчивши розповідь, Рі-о сів на скелі, задумався. Для кого він все це залишає, до кого звертається?
Мовчить простір. Холодить тіло. Та Рі-о вже нічого не страшно. Він хоче лише одного — побачити ще раз животворне проміння Зірки-ма-тері. Відчути його тепло, ввібрати його в серце і… можна вмирати…
В згасаючій свідомості Рі-о з’явилося ясне розуміння неосяжності Всесвіту, його єдності. Планети, зірки, цивілізації — все це мить в безконечному плині спіралей. Але їхня боротьба, страждання і пошуки не проходять даремно! Міріади іскор життя зливаються в неосяжний вогонь безконечних цивілізацій, які були, є і будуть в Космосі. Умираючи, треба заслужити право сказати собі, простору, далеким світам: в мені горів розум…
Ген сходить над зубцями скель зелений вогник Гро-очі. Вона ще дика — третя планета. Але згодом на ній народиться істота, осяяна вогнем розуму… Чи знайде вона шляхи до світлого щастя для всіх? Чи не повторить жахливої трагедії Та-іни?..
Гро-оча блимає заспокійливо в темряві простору, огортається туманом. Звідки туман? Чому він тут, в світі без повітря? О, це вже підходить кінець…
Рі-о, знемагаючи, підняв лице назустріч зоряному океану, ніби бажаючи прийняти в себе всю славу небес перед останнім подихом.
Всесвіте! Я пізнаю твою тайну! Ніщо не зникає. Чуєш, Всесвіте! Я розумію тебе! Бери мої думи, мої болі і радості. Час наступає… на новій планеті з’являється… виходить на широку дорогу розумне плем’я істот… Я бачу їх, Всесвіте… вони будуть сильні і красиві, сміливі й мудрі… Вони збагнуть ті таємниці, перед якими зупинилися ми…
Але де ж це Зірка-матір? Чому не видно її променів?
Холодок смерті сідає на серце. Руки німіють. Рі-о поклав диск з записом рядом з собою. Чи то в Космосі… чи то всередині мозку… задзвеніла висока нота. Вона здіймається все вище і вище… боляче розриває все тіло гострим звучанням.
Ще трохи терпіння. Останній протест тіла проти небуття. Почорнілі вуста Рі-о ледь-ледь ворушаться, з них злітають вже нечутні слова:
— В мені горів розум…
З-за скелі зійшла Зірка-матір. Її сліпучі промені залили поверхню осколка планети, небесний диск і дві постаті космонавтів. Вони відбилися в мертвих, широко відкритих очах…
ЕПІЛОГ
Я закінчую. Тобі, товаришу, що читатимеш цю розповідь, здаватиметься неймовірною історія планети Та-іни. Згоден. Я теж вражений, схвильований. Але все, що я розповів — правда.
Поглянь вночі на небо. Відшукай червоний вогник Марса. Це колишній супутник Та-іни. Чи й досі живуть на ньому нащадки загиблої планети? Чи, може, вони переселилися до іншої зірки, на планету, схожу до їхньої матері — Та-іни, перед тим побудувавши два колосальні супутники-станції? Хто знає?
Академія Наук обговорює фантастичні проблеми. Готуються опустити з орбіти на Землю небесний диск — літальний апарат чужої планети. Воскреслий Рі-о допоможе нашим вченим побудувати новий зорельот. Ми полетимо на ньому до далеких світів і, може, відшукаємо серед зоряної безодні нащадків Рі-о, звільнених прекрасних істот, очищених серцями і духом в боротьбі з Космосом і самими собою.
Той час недалеко…