Що було потім – Юрій Смолич

– Анабіоз, ви хочете сказати? – досить гостро й задерикувато відгукнулася Сахно.

– Фантастика!

Тепер загомоніли зразу всі. Всі засперечалися. Присутні розкололися на дві групи. “Нужденна мізерія – новий спосіб бальзамування” та “надзвичайний науковий експеримент – розширення знаних досі меж анабіозу”. Перший висновок обстоювала група, очолювана вищезгаданим бородатим асистентом. Другий – підтримували доктор Івановський, Думбадзе, Коломієць та інші. Професор Трембовський мовчав. Він чекав закінчення розповіді Сахно.

Ми скористаємося з цієї короткої перерви і, покл бородатий асистент сперечатиметься з доктором Івановським та його молодими однодумцями, скажемо кілька слів про бальзамування та анабіоз, щоб цим притягти до активної участі в суперечці і читачів цього оповідання.

Бальзамування – це спосіб зберегти труп від розкладу та зогнивання. його широко практикували древні люди – єгиптяни, ассірійці, мексіканці. Вони бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих. Набальзамовані трупи – мумії – можуть зберігатися дуже довгий час – багато сотень і тисяч років. Є чимало різних способів бальзамування, але суть їх у тому, що тканину мертвого тіла через впорскування в жили або через омивання насичують розчином пахощів та хімікаліями, що не дають тканині трупа зогнити, а, навпаки, висушують її. Наука знає і випадки так званого самобальзамування. Трупи, поховані й викопані через досить довгий час – кілька десятків і сотень років, – не розпадаються і не гниють. Це трапляється, якщо в самому підґрунті в місці поховання є природні речовини, що бальзамують труп, або коли грунт зовсім сухий і пористий. Так чи так, але набальзамоване тіло, мумія – це труп, мертвяк, нежива тканина.

Зовсім інша справа – анабіоз. Анабіоз – це є знеживлення, “несправжня смерть”. Подібний до смерті “дрімотний” стан живих організмів, після якого можливе, проте, відживлення, повернення до життя цих ніби мертвих організмів.

Явища анабіозу також бувають природні, але їх можна утворити й штучно. Природна наука спостерігає такі явища з різними нижчими, простішими організмами, наприклад, – коловертками, хробаками, деякими комахами. В певних умовах, здебільшого від морозу, вони завмирають, перестають жити і немов умирають зовсім. Такими завмерлими вони можуть бути дуже довгий, який завгодно час, якщо перебуватимуть у тих же умовах (у тій же низькій температурі, наприклад). Потім, повільно відігріті, вони знову розмерзають, відживають і починають жити. Отже, їхня мертвість, їхня смерть була неспразжня. Життьові функції організму майже припинилися, але клітини організму не вмерли.

Подібні явища анабіозу можна викликати й штучно і не тільки в таких простіших організмів. Можна заморозити й відморозити більших тварин або їхні окремі органи. Жаб, риб, гадюк тощо. Можна заморозити і потім відморозити й окремі, вирізані в людини, органи. Можливо, що й цілий людський організм здатний до явищ анабіозу. Але це неможливо перевірити. Таке експериментування надто рисковане для людського життя…

Доктор Івановський, нарешті, поклав край гарячим суперечкам. Трохи іронічно він звернувся до головного асистента:

– Я не зовсім розумію вас, дорогий колего. Що саме ви звете фантастикою? Якщо під цим ви розумієте соціально-економічні прагнення “шановного” поміщика, побудовані на ідеях “спрощення” експлуатації “механізованих” робітників, то я з вами цілком згодний. Коли ж ви звете фантастикою самий біологічний експеримент сміливого хірурга, то…

– Дійсно! – сміючись, перебив його молодий інтерн [5] Думбадзе. – Подумайте тільки, яка морока робити операцію кожному робітникові! Чи не простіше було б шановному, зшаленілому від страху перед загибеллю капіталістові закликати до себе звичайних фашистських заправил? Адже вся система фашистського виховання молоді інших класів якраз і скерована на те, щоб підготувати з неї “в масових масштабах” “механізованих”, обмежених людей?

– …То, – знову повернув собі слово доктор Івановський, – дозвольте мені з вами не погодитися. З погляду біологічного доктор Гальванеску зрештою не відкрив нічого нового. Він тільки застосував до людини способи препарування, давно вже випробувані, зокрема й тут у нас на тваринах. Але хірург, біолог та анатом не мають права на подібні експерименти над людьми. Вони не можуть мати людського матеріалу. До речі, – звернувся він до Сахно, – де діставав наш таємничий поміщик і хірург потрібний йому людський матеріал? Він діставав його нечесним способом?

– Так, – відповіла Сахно. – Він, звісно, діставав його нечесним, злочинним способом. Він заманював і обдурював безробітних, емігрантів, бродяг. Він мав для цього цілу агентуру. Крім того, він діставав, теж нечесним способом, з психіатричних лікарень божевільних, з поліцейських органів він діставав засуджених на страту…

Гомін обурення пройшов між присутніми.

– Пробачте! – знову звернувся до Сахно Думбадзе. – Але ви нам розповіли ще зовсім не все. Ви розповіли, як збережено тіло. Але яким же чином дати йому працездатність? Адже так? Саме з цих препарованих і законсервованих людських бовванчиків ваш таємничий доктор і поміщик робив своїх робітників? І чому препарований таким способом сам він, ваш таємничий доктор Гальванеску?

Погляди всіх знову звернулися до чудної постаті в кутку.

– Хто препарував його?

– Його препарувала я, – спокійно відказала Сахно. – З допомогою одного славетного в тих місцях хірурга. Він охоче згодився допомогти мені…: під мушкою мого браунінга.

– О!

– І Гальванеску добровільно погодився на таку операцію?

– Зовсім добровільно. Звісно… під мушкою того ж браунінга.

Веселим сміхом реагували лікарі на ці слова Сахно.

– Мені не пощастило. Доктор Гальванеску піймав мене. Мої друзі – шофер Чіпаріу та рибалка Йонеску – заплатили за спробу визволити мене. Їх полонили і препарували на рабів поміщика Гальванеску. Я також мала бути препарована для виконання функцій покоївки доктора Гальванеску замість слуги, якого мені довелося попсувати, забити, будемо говорити, коли я тікала. Але пізніше мені пощастило. Я втекла вдруге і остаточно, препарувавши самого препаратора і захопивши з собою своїх товаришів. Ну, та не про це тут зараз мова. Товариш Думбадзе правий – я не докінчила ще моїх пояснень. Яким способом доктор Гальванеску обертав препаровані людські тіла на своїх робітників? Яким способом він примусив їх виконувати робочі функції?

– Так! Так! – відгукнулися всі.

Сахно присунула знову до себе згаданий вище апарат.

– Справа, бачите, в тому, що рінгерлоківська рідина, як виявляється, може бути прекрасним середовищем для проходження гальванічного електричного струму.

Ну, згадаймо відрізану жаб’ячу ногу, яку нам показували ще в школі. Вона згиналася й розгиналася, коли через неї пускали струм. Отже, в організмі, насиченому рінгерлоківською рідиною, можна утворити постійну циркуляцію електричного струму. Напруження його, певна річ, можна зосередити на котромусь одному із органів організму. На якийсь один м’яз чи сплетіння м’язів, що керують моторними функціями певного органа. І дати їм рух, як тій жаб’ячій нозі. Наприклад, на м’язи, що дають руці рух від плеча наперед. Або від плеча назад. Елементарний рух руки пильщика, що ріже дрова.

Зосередження напруження струму на м’язах ноги, якими згинають й розгинають ногу під коліном, разом із напруженням струму в пахових м’язах, що дають нозі поступальний рух – дають елементарний рух ніг, потрібний для пересування з місця на місце. Тобто – ходіння.

Досі докторові Гальванеску пощастило вже опанувати керівництво кількох десятків, правда, найелементарніших рухів ніг, рук та хребта. Але цього вже досить для того, щоб виконувати такі роботи, як різання, рубання, копання й такі функції, як просте управління навіть найскладнішими машинами та пристроями. Наприклад, вмикання й вимикання рубильника, сіпання важеля, обертовий рух колеса тощо. Це дає можливість Гальванеску ставити робітників за керівників до машин. Що ж до загального керівництва цілим процесом роботи, то знову ж через передатні інстанції механічного керування машин механізованими людьми, а механізованих людей машинами – воно здійснювалося самим господарем з допомогою радіо.

Досягнення в керуванні механізмами на віддаленні з допомогою радіо, які давно вже відомі нашій науці, досі переважно в частині військової техніки, лихий геній доктора Гальванеску вдосконалив і широко використав для керівництва своїм господарством…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: