— Нічого втішного, панове, — порушив мовчанку Герман Тод, злегка похитуючи головою. — Про становище розкаже Шаукель. Прошу, Гансе.
— Єдине, що я можу вам сказати, панове, — почав Шаукель, — це викласти мої міркування щодо Петера Стара. Ви знаєте, що Стар — перший вдалий експеримент Берна. Його перша людина з “механічним серцем”. Результати операції Берна виявилися такими несподіваними й разючими, що перед нами постає можливість пошуків нових шляхів, навіть тепер, після втечі Берна. Мозок Петера Стара активізований до краю. Я не можу пояснити цього науково, але політичні наслідки факту для мене цілком ясні.
— Перший політичний наслідок — скандальна подія в карній тюрмі, — пробуркотів опасистий чоловік у пенсне на довгому золотому ланцюжку.
— Випадок у тюрмі? — Повернувся до нього бос.
— Так, так, пане Шаукель. — Корпоратист кивнув своєю волячою головою, від чого одвислі зморшки на підборідді в нього м’яко заколихались. — Я маю на увазі подію, яка коштувала життя восьми поліцейським і яка призвела до божевілля начальника в’язниці. Я вже не кажу про вбивство ста двадцяти п’яти карних злочинців. Це викликало в країні не дуже схвальну реакцію…
Шаукель рвучко підвівся, промовив з тріумфом:
— Так, ви маєте рацію, але, як то кажуть, нема лиха без добра. Ця подія відкрила нам очі. Ми дізналися, хто такий Стар, дізналися, що він володіє страшенною нелюдською силою. Він може спинити загін поліції, полк, дивізію, може викликати заворушення серед населення, може, зрештою, примусити кожного з нас стати його вірним слугою. Могутність його мозкових імпульсів жахлива. Але ми вже знаємо й деякі подробиці, котрі проливають світло на його “ахіллесову п’яту”. Петер Стар мусить бачити свого ворога. Він може діяти на великій відстані, але він не здатен привести до покори людину, яку не бачить…
— Маловтішна новина! — озвався жовчним тоном той самий корпоратист у пенсне.
— Мені здається, — провадив далі несхитно Шаукель, — що людина без серця не така вже й страшна. Всі плітки про її непереможність не варті ламаного гроша.
З місця підхопився поліцай-президент Екельгафт. Досі він сидів мовчки, запобігливо утримуючись від розмови.
— Так, так, панове, — майже прохрипів він надтріснутим од вічного вигукування голосом. — Ми даремно турбуємось… Запевняю вас, панове, що таємна поліція швидко впорається з цим суб’єктом… Агентурні розшуки вже розпочались… Людина в такому стані, як Петер Стар, не може не залишити після себе слідів. Зрештою, ми таки запопадемо його в свої руки і одразу ж…
— Що ж ви одразу зробите з ним? — Герман Тод спрямував на Екельгафта насмішкуватий погляд.
— Ми одразу ж знищимо його, — скоромовкою випалив поліцай-президент.
Повертаючи на всі боки свою плескату голову з мавпячим лобом, Екельгафт обвів присутніх переможним поглядом.
— А чи не занадто поквапливе ваше рішення, пане поліцай-президент? — прошамкав імперський міністр.
Ганс Шаукель одразу збагнув думку міністра і рішуче втрутився в розмову:
— Мені здається, що такий захід в цьому випадку не виправдає себе. Треба все добре обміркувати. — Він говорив неквапом, збираючись з думками. — Знищення… я розумію — це метод таємної поліції. Криміналісти воліють діяти обачніше, але… — І раптом його осяяла думка. — Ми залишимо Петера Стара живим. Обов’язково залишимо його живим.
— Як! — вигукнув корпоратист з важкою волячою головою. — Ви хочете, щоб він зруйнував нашу державу, щоб він викликав страхітливі заворушення серед робітників?
— Я нічого не хочу…
— Пане Шаукель, — шанобливим тоном докинув із свого кутка поліцай-президент, — ви завжди вимагали рішучих дій…
Політичний бос поклав на стіл свої товсті руки. Він уже твердо знав, як діяти, і тому впевненість пройняла кожен його рух і кожне його слово.
— Дозвольте мені, панове, викласти перед вами мої міркування, — заговорив він стриманим, але досить наполегливим тоном. — Перш за все, я хочу нагадати вам, що справа Берна має не тільки військово-стратегічне значення, але й неабияке політичне. Роботи Берна тісно переплітаються з дослідженнями червоних, які теж прагнуть розв’язати проблему довголіття. Останнім часом преса на Сході високо оцінила його роботи над створенням штучного серця. До речі, там ще невідомо про успішний результат цих робіт. Червоні визнають, що їхні відкриття в галузі відновлення клітин дадуть найбільший ефект в разі використання робіт Берна. Загалом справа уявляється досить серйозною. Визнання червоних — це заклик до спілкування вчених всіх країн, це підрив наших стратегічних позицій. Таким чином, — бос проникливим поглядом обвів учасників засідання, — таким чином перший висновок: механічне серце ні в якому разі не повинне потрапити до рук червоних. Другий висновок: необхідно не тільки посилити розшуки Берна, але й використати в наших інтересах людину з механічним серцем. Петер Стар допоможе знайти свого рятівника й друга, і своїм мозковим впливом примусить хірурга діяти на нашу користь. До речі, ви, напевне, знаєте, що вони давні друзі…
— Ваші плани нереальні! — роздратовано вигукнув корпоратист з волячою шиєю. — Тільки знищення!
— Я теж за знищення! — верескливо вигукнув сухорлявий старик з маленькою бородою-еспаньйолкою, який весь час мовчки прислухався до розмови. Це був Ерік Фіне, власник контрольного пакету акцій кількох найбільших атомних заводів. — Досить ми хвилювалися. Ще чого доброго, Петер Стар примусить нас відписати на його ім’я всі наші акції.
Поважні особи, що сиділи в глибоких, затишних кріслах, стривожились, немов рій ос, до яких вкинули трутня. їхні голоси зазвучали тривожно й вимогливо.
— Тільки вбити…
— Вдатися до зброї. Район перебування Петера Стара повинен бути знищений і спалений вщент.
І серед того різнобою голосів, хрипких, надривних, верескливих, немов брязкотіння бляхи, почувся раптом владний голос імперського міністра:
— Панове, наш шановний друг Ганс Шаукель має рацію. Ви забули, панове, одне: Петер Стар — не тільки загроза, але й дарунок бога. Він зробить нашу армію наймогутнішою і найжорстокішою в світі.
— Але як?
— Що ви говорите, пане імперський міністр?
— Він тільки може розладнати нашу армію.
Герман Тод випрямився і рівним тоном, немов диктуючи наказ, промовив:
— Випадок у тюрмі, панове! Петер Стар примусив охорону тюрми вчинити найбезглуздіші речі. Він зіткнув між собою десятки людей, які, не шкодуючи життя, почали знищувати одне одного. А коли він дасть наказ дивізії, армії, всім нашим збройним силам, коли він на кілька місяців перетворить наших солдатів на слухняні автомати — це ж буде щось неймовірне, щось… я просто не знаходжу слова… це буде нашим тріумфом!
Виступ Германа Тода приголомшив членів корпорації. Його план, який допіру здавався безглуздим, тепер давав у їхні руки могутню зброю для завоювання світу. Петер Стар — це мільйонна армія автоматів, це розгром комуністичної конфедерації, це — всевладдя корпоратистів…
Обличчя політичного боса Шаукеля одразу ж набуло зухвалого виразу. Він збагнув, що його думки цілком збіглися з міркуваннями імперського міністра. Обвівши всіх гордовитим поглядом, він мовив:
— Берн втік від нас, але тепер він непотрібний нам. “Людина без серця” розв’яже всі наші проблеми. Треба діяти, якомога швидше діяти. Пане Екельгафт, — звернувся він до поліцай-президента, — які вжито заходи для виявлення місцезнаходження Петера Стара?
— Перш за все ми стежимо за його квартирою.
— Невже ви гадаєте, що він знову повернеться додому?
— Він обов’язково мусить з’явитися вдома, — впевнено відповів поліцай-президент. — Він тільки й думає про розшуки дружини, яка зникла за невідомих обставин.